В цей день 1840 року народився Михайло Петрович Старицький – український письменник, театральний і культурний діяч.
Один з корифеїв українського побутового театру. Народився в селі Кліщинці (нині Черкаська область). Походив зі шляхетського роду. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого двоюрідного дядька – Віталія Романовича Лисенка.
Автор понад 30 п’єс. Серед них історична драма «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Не судилось», «Талан» та «Оборона Буші». Щоб поповнити занадто обмежений тогочасний театральний репертуар, крім оригінальних п’єс використовував твори інших авторів. З творів Гоголя, крім «Різдвяної ночі», він переробив для сцени «Тараса Бульбу», «Майську ніч», «Сорочинський ярмарок». Використав для сцени і твори багатьох інших авторів. «Циганка Аза», Ожешко – «Зимовий вечір», Нечуя-Левицького – «За двома зайцями», Панаса Мирного – «Лимерівна». А також «Крути, та не перекручуй», Олександрова – «Ой не ходи, Грицю».
Саме завдяки Старицькому ці твори на довгий час стали репертуарними та надзвичайно популярними серед глядачів. У 1882 році організував першу українську професійну трупу, керував трупами Марка Кропивницького.
На розвиток українського театру – справи всього свого життя, Михайло Старицький витратив усі свої статки і заощадження. Наприкінці життя він був змушений «у дві руки» разом з донькою Людмилою писати до російськомовних журналів романи та водевілі.
В цей день 14 грудня 1934 року помер Влизько Олекса Федорович – український поет, прозаїк, футурист, представник розстріляного відродження.
Втрата слуху майбутнім письменником компенсувалася вольовим розвитком пам’яті, начитаністю. Книжка стала для хлопця одним з основних джерел формування художньої й соціальної свідомості.
Закінчив мовно-літературний факультет Київського інституту народної освіти. Одружився з правнучатою небогою Тараса Шевченка Фотіною (Тіною) Красицькою.
1927 року в пресі з’явилося повідомлення про загибель Влизька в Дніпрі. Вістка справила приголомшливе враження. Чільний тогочасний критик Володимир Коряк у центральній харківській газеті «Комуніст» умістив некролог. Там назвав юного поета «українським Пушкіним». Однак інформація виявилася звичайнісінькою містифікацією, що їх так полюбляли футуристи. Влизько згодом спростував її весело-іронічною заявою в пресі та новими книгами.
