12 листопада 1905 року народився Крушельницький Іван Антонович – український поет, драматург, графік, мистецтвознавець і літературний критик.
Син Антіна Володиславича Крушельницького і Марії Степанівни Крушельницької. Здобувши гарну європейську освіту (навчався у Віденському університеті, відвідував лекції у Віденській Академії мистецтв. Закінчив Празький університет, викладав у Стрийській гімназії, керував театральною школою при Музичному товаристві ім. М. Лисенка у Львові. Був членом літературних організацій «Горно», «Західна Україна». У 1932 році переїхав в Радянську Україну, де брав активну участь у літературному та громадському житті.
Драматична поема «На скелях (Каверна №16)» на конкурсі Наркомосу в 1931 була відзначена першою премією. Івану Крушельницькому належить також ряд графічних робіт, ілюстрації до творів Коцюбинського, Стефаника. Проте молох репресій не оминув талановитого українця. Івана Крушельницького у грудні 1934 разом з рідним братом Тарасом (і ще 26-ма репресованими) розстріляли у Києві. Старшому виповнилося 29, а молодшому – 25 років. Їхній батько – Антін Володиславович Крушельницький загинув у Сандармосі разом з іншими двома синами Богданом і Антоном через три роки.
В цей день 1923 року народилась Рожавська Юдіф Григорівна – українська композиторка.
Родом з Києва. В дитинстві була музичним вундеркіндом, з п’яти років чудово грала на фортепіано. У часі війни була учасником фронтових концертних бригад Сталінградського фронту. По війні закінчила Київську консерваторію.
Рожавська створила понад 100 пісень на вірші різних сучасних їй українських авторів – «Летять ніби чайки», «Сповідь пам’яті», «Коло вікон твоїх», «Чуєш, кохана?» та ін. Пісня «Летять ніби чайки» стала однією з найкращих українських пісень XX ст. Також в її доробку численні романси на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Дж. Байрона, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Віталія Коротича та Анни Ахматової.
12 листопада 1936 року народився Сингаївський Микола Федорович – український поет, автор пісні «Чорнобривці». Молодший брат літератора Петра Сингаївського.
Перші твори друкувались у районній газеті «Радянське Полісся» та в обласній «Радянська Житомирщина». Пізніше в газеті з’явилась добірка віршів із напутнім словом Максима Рильського.
1958 року побачила світ перша збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словом про неї відгукнувся Михайло Панасович Стельмах. Відтоді прийшло до читача понад сорок книжок — поетичних і прозових, з них — половина для дітей.
1968 року поетичні книги «З березнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка. За книги «Вогневиця» і «Поступ» Сингаївський відзначений званням лауреата Республіканської комсомольської премії імені М. Островського.
