В цей день 1856 року народилася Софія Федорівна Русова – українська письменниця та перекладачка.
Народилася Софія Русова в родинному маєтку в Олешні Чернігівської губернії у сім’ї відомого генерала Федора Федоровича Ліндфорса та Анни Олександрівни Жерве. По материнській лінії її рід Жерве походив від французьких гугенотів. Прадід, генерал-майор Карл Єремійович Жерве, емігрував з Прусії до Російської імперії у 1760 році. Став комендантом Виборга, дід – генерал-лейтенант Олександр Карлович Жерве, обіймав посаду коменданта Тобольська.
Софія Русова здобула початкову освіту вдома, де під керівництвом гувернанток опанувала декілька іноземних мов. Вільно володіла французькою, англійською, німецькою та чеською. Закінчила Фундуклеївську гімназію.
Письменниця увійшла в українське патріотичне коло родин Лисенків-Старицьких. Познайомилася та заприятелювала з Миколою Лисенком, Павлом Чубинським, Михайлом Драгомановим, Оленою Пчілкою. Зокрема, там познайомилася з етнографом і статистиком Олександром Русовим, з яким згодом одружилася. У 1874-1876 роках брала активну участь в українському земляцтві Санкт-Петербурга. Також допомагала чоловікові у підготовці видання повного «Кобзаря» Тараса Шевченка, що вийшов у Празі у 1876 році.
Наприкінці 1880-х – на початку 1890-х років Софія Русова активно працювала в Харківському товаристві поширення грамотності (ХТГ). Він був одним із найактивніших у Російській імперії. 31 березня 1891 року на засіданні товариства Софія Русова виступила з доповіддю про важливість видання та поширення дешевих книжок. Зокрема, тих, що спрямовані для загального розвитку малоосвічених читачів. Завдяки її ініціативі був створений видавничий комітет ХТГ, першим секретарем якого стала сама Софія Русова. Вона також розробила програму його діяльності. За 20 років роботи комітет видав 117 назв книжок, багато з яких неодноразово перевидавалися. Зокрема, біографічні та історико-етнографічні нариси самої Русової, підписані криптонімом С. Р.
В цей день 1900 року народилася Оксана Андріївна Петрусенко – українська оперна співачка.
Одна з найвидатніших виконавиць українських народних пісень і романсів, кавалер ордена «Знак Пошани», Народна артистка УРСР. Голос Оксани Петрусенко став голосом-символом України свого часу.
З дитинства вона співала в церковному хорі в Севастополі, грала на гітарі та рано почала працювати. У 1914–1917 роках працювала в Севастопольському порту та на взуттєвій фабриці. Була учасницею самодіяльних гуртків. У 1918 році стала хористкою в трупі Олександра Глазуненка. Восени того ж року приєдналася до Херсонського українського музично-драматичного театру під керівництвом Івана Сагатовського. Спочатку була хористкою, а згодом — провідною актрисою «з голосом».
