В цей день своє 78-річчя відзначає Євген Герасимович Савчук – український диригент, голова хорового товариства України ім. Миколи Леонтовича.
У 1970 році, ще бувши студентом, Євген Савчук отримав запрошення працювати в Київському театрі оперети. У період з 1973 до 1978 роки обіймав посаду диригента-хормейстера Державного українського народного хору імені Григорія Верьовки за запрошенням Анатолія Авдієвського.
У 1978 році розпочав викладацьку діяльність у Київській консерваторії імені Петра Чайковського. Нині працює професором і завідувачем кафедри хорового диригування Національної музичної академії України. У 1978-1984 роках керував Київською хоровою чоловічою капелою імені Лева Ревуцького. З 1984 року обіймає посаду художнього керівника та головного диригента Національної хорової капели «Думка». Під його керівництвом капела протягом понад 20 років зробила значний внесок у розвиток національного мистецтва та стала одним із провідних хорових колективів світу. Це підтверджується численними позитивними відгуками преси, критиків і слухачів.
Євген Савчук популяризує традиції української хорової культури та творчість видатних композиторів Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Олександра Кошиця. Представляє нову хорову школу, виконуючи сучасні твори Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова, Івана Карабиця та інших.
Євген Савчук є організатором низки конкурсів та фестивалів. Серед яких – конкурс імені Миколи Леонтовича, конкурс імені Кирила Стеценка та фестиваль «Співає Київ весняний». Його багаторічна діяльність на посаді художнього керівника капели «Думка» принесла значні творчі здобутки. Мистецький доробок колективу налічує понад 100 концертних програм та 40 фондових записів. Серед них: платівки, компакт-диски, відеокасети й фільми, створені як в Україні, так і за її межами.
В цей день 1903 року народився Охрім Севастьянович Кравченко – відомий український художник, яскравий представник школи Михайла Бойчука.
Народився в селі Кищенці на Київщині. Навчався у робітничо-селянській художній студії у Білій Церкві та у театральній студії Леся Курбаса. Також у Київському художньо-індустріальному технікумі та Київському художньому інституті. Там був зарахований до групи професора Михайла Бойчука. Одразу після інституту Охріма Кравченка несподівано заарештували і «за систематичну антирадянську діяльність» засудили на заслання до Котласа. З того часу збереглися низка характерних рисунків вуглиною та олівцем. У 1939 році повернувся в Україну, потрапив в окупацію, розписував церкви. Після війни переїхав до Львова, викладав в училищі, оформлював книжки. Зокрема, створював іконостаси для церков у Золочеві, Оброшині, Сихові, Соколівці, Яворові.
До художника заходили Іван Дзюба та Микола Холодний, Лесь Танюк та Микола Світличний. Також Алла Горська та Галина Севрук, Люба Панченко та Людмила Семикіна.
Кравченко працював у старовинній техніці яєчної темпери. Він не використовував у своїй палітрі фарб фабричного виробництва (як це було і в майстерні Бойчука). Завдяки цьому живописна фактура його полотен нагадує древні фрески. Членом Спілки художників України став майже у 70-річному віці.
