В цей день 1940 року народився Леонід Михайлович Осика – український режисер та сценарист.
Леонід Осика народився 8 березня 1940 року в Києві, у родині маляра. Коли почалася німецько-радянська війна, його батько пішов на фронт. Мати з дітьми переїхала до рідних у Фастів, де пережила нацистську окупацію. Після війни сім’я повернулася до Києва. Батько повернувся з фронту після двох контузій. З дитинства Леонід захоплювався малюванням і часто читав “Кобзар” Тараса Шевченка.
Після закінчення 8 класу, у 15 років, він вирушив до Одеси, де вступив до художньо-театрального училища. Там навчався за спеціальністю художника-гримера-портретиста. Це навчання суттєво вплинуло на його творчий стиль у кінематографі. Як режисер, Леонід Осика приділяв особливу увагу великим портретним планам, зображенню та звуку, а не діалогам персонажів.
Сестра Леоніда Осики згадувала: «Продавали квитки сусідам. Вони сідали на стільці й уважно нас слухали. Льоня робив декорації й був завжди не по-дитячому серйозний». Батьки думали, що Леонід стане художником, адже він гарно малював. Та подався він в Одесу, закінчив гримерний курс місцевого театрально-художнього училища. Згодом і режисерський факультет московського ВДІКу. Після того повернувся до Києва, почав працювати на кіностудії Олександра Довженка.
Леонід Осика є одним з найяскравіших представників українського поетичного кіно. Поставив фільми: «Камінний хрест», «Захар Беркут», «Тривожний місяць вересень», «Етюди про Врубеля». Також «Гетьманські клейноди», «Увійдіть, стражденні!» та інші. Лауреат Державних премій України ім. Тараса Шевченка та Олександра Довженка.
За 28 років роботи в кіно Леонід Осика зняв 13 художніх фільмів. Більше не встиг. Йому завадила не тільки криза українського кіно, але й важка хвороба, яка на довгі роки прикувала його до ліжка.
В цей день 1921 року народилась Інна Антонівна Коломієць – заслужена художниця України та керамістка.
Після закінчення художнього інституту в 1951 році Інна Коломієць брала участь майже в усіх великих художніх виставках. Влітку 1958 року скульпторка показала свої роботи на персональній груповій виставці. Вона виставила невеличкі, виконані в майоліці «казкові» композиції за мотивами української класичної поезії та казок. Зокрема, «Русалка та водяник», «Коник-горбоконик», «Лукаш і Мавка», «Жар-птиця», «Кам’яна квітка», «Довбня», «Дівчина у полі» та «Материнство».
У 1950 роки в радянській скульптурі панували тенденції описовості та риси мужньо-аскетичного ідеалу. Також звужене розуміння реалізму як елементарної правдоподібності. На цьому фоні дуже свіжими здалися казкові твори Інни Коломієць, у яких вона вже тоді намагалася передати своє усвідомлення індивідуальності особистості.
Працювала Інна Коломієць в галузі станкової, монументальної та декоративної скульптури. Є авторкою керамічних барельєфів за мотивами поеми «Енеїда» Івана Котляревського, циклів – «По Італії». Також «По Японії», «Чорнобиль», пам’ятника загиблим у Корюківці Чернігівської області.
