В цей день 1828 року народилась Ганна Барвінок (справжнє ім’я Олександра Куліш) – українська письменниця.
Ганна Барвінок народилася в місті Борзна. Батько обіймав посаду повітового маршалка й був одним із найосвіченіших людей у регіоні. Мати, з козацького роду, щиро захоплювалася українською мовою та піснями. Мала пристрасть до читання. Побут і звички родини були дуже близькими до селянського способу життя. До 14 років навчалася у приватному пансіоні Козакових у селі Кропивне (Полтавщина, нині Конотоп).
У 15-річному віці познайомилася з 24-річним Пантелеймоном Кулішем. Була знайома з Тарасом Шевченком, який дружив з її братом Василем. У 1846 році Пантелеймона Куліша уряд відправив за кордон вивчати слов’янські мови. Перед від’їздом він відвідав родину Білозерських і знову просив руки Ганни. Цього разу мати дала згоду. 22 січня 1847 року Ганна Барвінок стала дружиною Пантелеймона Куліша.
Після поразки Кирило-Мефодіївського товариства та арешту чоловіка народила мертву дитину й більше дітей не мала. Переїхала до Тули до засланого чоловіка. Від 1854 року жили у Петербурзі.
Ганна Барвінок долучалася до розвитку української філософської думки, заснованої на ідеї державності.
Після смерті чоловіка продала садибу в Мотронівці, щоби видати його творчий спадок. Завдяки її зусиллям було опубліковано найповніше зібрання творів Пантелеймона Куліша.
У жовтні 1908 року, коли в Парижі готувалося створення Української громади, Ярослав Федорчук звернувся до громадськості. Через газети «Рада» і «Діло» він закликав допомогти зібрати українську бібліотеку за кордоном. Однією з перших відгукнулася Ганна Барвінок, надіславши пакунок із книжками свого чоловіка та власними.
Оповідання з народного життя почала писати під псевдонімом Ганна Барвінок у 1847 році у Варшаві під час весільної подорожі. Також публікувалася під іменами «Гуляй вітер» та «Нечуй-Вітер».
У своїй творчості висвітлювала жіночі проблеми в родинно-побутових стосунках: деспотизм у родині («Хатнє лихо»). Також життя з чоловіком-п’яницею («Жіноче бідування»), примусовий шлюб та інші. Створювала також образи сильних жінок. Її мова яскрава, образна, з народними прислів’ями. Виразні оповідання: «Русалка», «Квітка з сльозами…», «Лихо не без добра», «Восени літо». Завдяки знанню полтавських і чернігівських говірок, народних звичаїв створила драму «Материнська помста».
У 1887 році у Львові вийшов перший український феміністичний альманах «Перший вінок», який видали Наталія Кобринська та Олена Пчілка. У цьому альманасі були надруковані два оповідання Ганни Барвінок: «Перемогла» і «Жіноче бідування».
Померла 23 липня 1911 року, не доживши кількох днів до річниці смерті чоловіка. Похована письменниця поряд із Пантелеймоном Кулішем у Мотронівці.
