В цей день 1889 року народилась Марія Едуардівна Тессейр – українська оперна співачка та вокальна педагогиня.
В цей день 1889 року в родині скрипаля Київського симфонічного оркестру Едуарда де Тессейра народилась Марія Тессейр. З п’яти років вона почала навчатися грати на скрипці. Свою освіту здобула спершу у підготовчому класі Міністерської жіночої гімназії. Згодом – у Фундуклеївській жіночій гімназії в Києві, де вже з 12 років співала в гімназійному хорі.
У 1908–1910 роках Марія Тессейр навчалась у знаного тенора Олександра Мишуги в Київській музично-драматичній школі імені Миколи Лисенка. Її музична освіта продовжувалася у Варшавському музичному училищі, Віденській академії музики та виконавського мистецтва. У 1912–1915 роках – у Міланській консерваторії, де навчалась у Вітторіо Ванцо.
Свої перші кроки Марія Тессейр зробила на оперній сцені 1914 року в італійському Пйомбіно. Там виконувала партії Адіни та Норіни в операх Доніцетті «Любовний напій» і «Дон Паскуале». У 1915–1922 роках була солісткою Київського оперного театру, згодом – у театрах Житомира, Харкова. З 1927 року до 1948 рік знову виступала на сцені Київської опери. Паралельно викладала вокал – спочатку в театрі, а з 1935 року до 1974 року – у Київській консерваторії.
До Другої світової війни вона мешкала разом із чоловіком у розкішній двоповерховій віллі на Церковному провулку. Там часто збиралася українська творча інтелігенція. Проте 7 січня 1944 року була заарештована органами НКВС за звинуваченням у співпраці з німецькою розвідкою. Завдяки втручанню Микити Хрущова її звільнили 8 лютого того ж року, і вона змогла повернутися до викладацької роботи. З 1952 року до 1967 року мешкала в підвалі будинку письменників «Роліт».
Протягом кар’єри виконала численні партії: Оксану («Запорожець за Дунаєм»), Марильцю, Панночку, Оксану в операх Миколи Лисенка та багато інших.
Померла Марія Тессейр 15 грудня 1974 року. Похована на Звіринецькому кладовищі в Києві.
В цей день 1890 року народився Микола Давидович Бурлюк – український російськомовний письменник.
У 1909 році Микола Бурлюк завершив навчання в Херсонській гімназії. Згодом студіював на історико-філологічному та фізико-математичному факультетах Петербурзького університету.
У 1915–1917 роках перебував на військовій службі. У грудні 1920 року був заарештований більшовиками в Херсоні, коли намагався стати на облік. 27 грудня був розстріляний за постановою «трійки» 6-ї армії як потенційно небезпечний для радянської влади.
Ім’я поета Миколи Бурлюка повернув до життя сумський поет Олександр Вертіль, який першим переклав його вірші українською мовою. У 2014 році у видавництві «Ярославів Вал» вийшла унікальна білінгвальна збірка «Поети брати Бурлюки. Тонкофінгерпринт». Туди увійшло 140 віршів Давида і Миколи Бурлюків.
Помер Микола Бурлюк 27 грудня 1920 року в Херсоні.
