В цей день 1897 року народився Януарій Дем’янович Бортник – український режисер і актор.
Януарій Бортник народився 3 травня на хуторі поблизу села Озерна, що нині входить до Тернопільського району. Він походив із селянської родини. В юності разом із батьками переїхав до Тернополя, де навчався в Українській гімназії. Ще з молодих років виявляв великий інтерес до мистецтва. Захоплювався музикою, не пропускав вистав мандрівного Львівського театру товариства «Руська Бесіда».
Перша світова війна перервала навчання, тому гімназію він закінчив пізніше. У той період Лесь Курбас, з дозволу воєнної влади, організував у Тернополі «Театральні вечори», де Януарій Бортник активно долучився до театрального життя. Він наполегливо працював над вдосконаленням дикції, співав у хорі, виступав у масових сценах і навіть у балеті. На сцені зіграв ролі Акіли, Дениса, Куліковського у виставах Івана Карпенка-Карого та Григорія Квітки-Основ’яненка.
Від листопада 1918 року став актором Українського театру в Тернополі, який у березні 1919 було реорганізовано в Новий Львівський театр. Згодом Януарій Бортник приєднався до трупи театру імені Івана Франка у Вінниці. Там грав ролі Лірника у «Великому льосі» за Тарасом Шевченком, Цирульника у «Затопленому дзвоні» та інших.
У 1921 році, коли Лесь Курбас став режисером Київського театру імені Тараса Шевченка, Януарій Бортник очолив Білоцерківську драматичну студію. В січні 1923 року цю студію було перетворено на ІІІ майстерню мистецького об’єднання «Березіль». Того ж року в Києві було відкрито першу в Україні школу режисерів при театрі «Березіль». Януарій Бортник пройшов повний курс навчання без відриву від практики. У 1924 році він став відомим як режисер вистав «Гайдамаки» за Тарасом Шевченком, «Джіммі Хіггінс» за твором Аптона Сінклера.
У 1925 році до Януарія Бортника прийшла творча зрілість.
У травні 1927 року театр «Березіль» переїхав до Харкова. Там він поставив «Яблуневий полон» Івана Дніпровського та «Змову Фієско в Генуї» Фрідріха Шиллера. Того ж року в Харкові з ініціативи «Березіля» створено театр малих форм «Веселий Пролетар», який Януарій Бортник очолював до 1930 року. У 1931–1933 роках він працював у Харківській першій державній музичній комедії, де поставив вистави «Самозваний принц», «Шоколадний вояка. Також вистави «Наталку-Полтавку», «Сухий закон», «Фіалку Монмартру», «Періколу».
Режисер багато працював над собою, проводив лекції для студійців, і поступово сформувався як досвідчений і талановитий фахівець. Коли постало питання про відкриття українського Театру музичної комедії, саме кандидатура Януарія Бортника була визнана найкращою для посади головного режисера. Він успішно впорався з цією місією.
У 1934–1936 роках Януарій Бортник працював режисером у Дніпропетровському театрі імені Тараса Шевченка. Завершив свою театральну діяльність у Харківському театрі революції.
Згодом як і багато українських діячів культури того часу, Януарій Бортник став жертвою сталінських репресій. У 1937 році його було заарештовано за безпідставними звинуваченнями в націоналізмі. 16 січня 1938 року Януарія Бортника розстріляли в Києві.
