В цей день 1890 року народився Микола Костянтинович Зеров – український поет та представник розстріляного відродження.
Микола Зеров народився 26 квітня в Зінькові на Полтавщині в багатодітній родині вчителя місцевої двокласної школи Костянтина Іраклійовича Зерова. З 1917 року працював учителем латини в Другій Київській гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Микола Зеров викладав українознавство в Архітектурному інституті та редагував бібліографічний журнал «Книгарь» до початку 1920 року.
З осені 1923 року Микола Зеров став професором Київського інституту народної освіти. У цей період поет увійшов до елітарного кола українських культурних діячів, яке сформувалося довкола Георгія Нарбута. На їхніх зустрічах активно обговорювалися проблеми розвитку української літератури, малярства та графіки.
Микола Зеров є представником українського Розстріляного відродження. Друкуватися почав у 1912 році, а перші переклади з’явилися 1918 року. За життя Миколи Зерова побачили світ дві важливі збірки: Антологія античної поезії (переклади з Катулла, Вергілія, Горація, Проперція, Овідія). Також збірка власних поезій Камена. Творчість Миколи Зерова одразу привернула увагу не лише шанувальників красного письменства, а й режимних критиків. Вони вбачали в ньому «чужого» для радянської влади митця.
Юрій Лавріненко зазначав: «Як поет і перекладач і як літературознавець та критик, Зеров вирізнявся на тлі збуреного і скаламученого до дна революцією літературного життя. Він був, як твердий і блискучий алмаз». Йому були властиві естетичний смак, велика ерудиція, гострий розум. Також безкомпромісна вимогливість до якості мистецької праці. Він активно виступав проти насильницької культурної політики більшовицького режиму, підтримуючи революційні ідеї Миколи Хвильового і ВАПЛІТЕ. Авторитет Миколи Зерова був надзвичайно високим серед молоді, яка вбачала в ньому взірець справжнього науковця й літератора. Саме через це влада не могла його терпіти.
У квітні 1935 року Миколу Зерова арештували й заслали на Соловки.
Навіть там, у жахливих умовах, він продовжував писати сонети й працювати над перекладом Вергілієвої «Енеїди». У 1937 році Миколу Зерова разом із багатьма іншими українськими діячами було розстріляно в карельському урочищі Сандармох. Йому було лише 47 років.
