В цей день 1841 року народилась Христина Данилівна Алчевська – українська письменниця та педагог.
Христина Алчевська народилась 16 квітня в місті Борзна, Чернігівщина. Її батько, Данило Журавльов, був викладачем російської словесності в міському училищі. Мати – Аннет Миколаївна Вуїч, дворянка, донька генерала Вуїча – героя війни 1812 року. Рід Вуїчів мав сербське та румунське походження, а сам генерал був сином молдовського господаря.
У Христини Алчевської було два брати – Михайло та Леонтій. Освіту майбутня письменниця здобула самостійно.
У 1860 роках, в період революційного піднесення, вона листувалася з Олександром Герценом. Для цього використовувала псевдонім «Українка». Один із її листів було надруковано в його часописі «Колокол».
У 1862 році Христина Алчевська заснувала Харківську жіночу недільну школу. Офіційно школа була зареєстрована у 1870 році. Христина Алчевська утримувала її власним коштом до 1919 року.
Письменниця була відзначена вищими міжнародними літературними і педагогічними нагородами. Зокрема, була віцепрезидентом Міжнародної ліги освіти. Авторка мемуарів «Передуманное и пережитое», багатьох статей.
В цей день 1926 року народився Борис Григорович Возницький – український мистецтвознавець, музейник та історик.
Впродовж десятиліть Борис Возницький відроджував старовинні замки й палаци. Займався віднайденням і збереженням унікальних артефактів. За час свого служіння культурі, він створив 16 музейних комплексів і зібрав понад 35 тисяч експонатів. Саме Борис Возницький відкрив українцям і світові Пінзеля, врятувавши частину унікальних дерев’яних скульптур майстра від знищення. Згодом підготував їх до виставки у паризькому Луврі.
Завдяки Борису Возницькому Львівська картинна галерея на сьогодні є найбільшим музеєм європейського мистецтва в усій Україні. Він повернув з руїни і забуття Олеський, Золочівський, Підгорецький замки, повністю оформив усі зали палацу Розумовського в Батурині. Борису Возницькому вдалося зробити стільки, скільки до нього не робили десятки мистецтвознавців. Його фанатизм і життєва мудрість брали будь-які бар’єри і долали будь-які перешкоди.
Борис Возницький рятував абсолютно все, що потрапляло в поле його зору. Від невеликої, вкритої кіптявою і порохом скульптури, понівеченої старовинної ікони й закінчуючи колись величним палацом. ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ століття – те, що давно здавалося втраченим. Проте завдяки зусиллям, самовідданості та любові Бориса Возницького все поверталося в культуру, в пам’ять українців.
Мистецтвознавець загинув 23 травня 2012 року у ДТП між селами Куровичі та Печенія Золочівського району, що на Львівщині.
