В цей день 1849 року народився Панас Мирний (справжнє ім’я Панас Якович Рудченко) — український прозаїк і драматург реалістичного напрямку.
Панас Мирний народився 13 травня в місті Миргороді на Полтавщині в родині бухгалтера повітового казначейства. Його батько походив із козацького роду, пращур якого воював у війні з Наполеоном 1812 року, зумів отримати чин прапорщика та повернутись на Полтавщину. Мати була донькою колезького реєстратора і виводила своє походження від грека, що брав участь у Семирічній війні.
Навчався Панас Мирний спочатку у парафіяльному училищі Миргорода, потім у Гадяцькому повітовому училищі.
Згодом у 1863 році почав працювати в Гадяцькому повітовому суді. Ці вісім років, проведені у невеликих містах Полтавщини, стали періодом його перших літературних і фольклористичних спроб. Панас Мирний розпочав свою письменницьку діяльність у час великих реформ у Російській імперії, коли спостерігалася лібералізація суспільного життя. В Україні в цей період активізувався національний рух, пов’язаний із «громадами».
З 1871 року Панас Мирний працював у Полтаві в казенній палаті. Чиновницька кар’єра його не приваблювала, але він досяг високого чину дійсного статського радника завдяки сумлінному ставленню до обов’язків. Його прикладом у літературі став старший брат Іван, який ще з початку 1860-х років публікував фольклорні записи в «Полтавских губернских ведомостях».
Література стала для Панаса Мирного справжнім захопленням. Вечорами він працював за письмовим столом, створюючи нові твори. Першими були вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав», опубліковані 1872 року у львівському журналі «Правда» під псевдонімом Панас Мирний. Протягом 1870–1880 років він активно працював, але через цензуру більшість його творів з’являлася за кордоном і залишалася маловідомою в Російській імперії.
У 1874 році у «Правді» з’явився нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П’яниця». Згодом, у 1877 році в Женеві — повість «Лихі люди». У 1875 році разом із братом Іваном Біликом він завершив роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Він вперше вийшов друком у Женеві 1880 року. Лише в середині 1880 року твори Панаса Мирного починають з’являтися в Наддніпрянській Україні. Зокрема, в альманасі «Рада» друкуються частини роману «Повія» та оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться». У 1886 році в Києві виходить збірка «Збираниця з рідного поля» та комедія «Перемудрив». Твори «Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна», переспів «Дума про військо Ігореве» друкувалися також у західноукраїнських виданнях.
Літературна праця Панаса Мирного тісно поєднувалася з громадською активністю. З 1875 року він був членом революційного гуртка «Унія» в Полтаві. Панас Мирний був одним з найбільш плідних українських письменників свого часу. Він створив 718 оригінальних і перекладних поезій, 9 драм, 69 прозових творів, 40 уривків — усього понад тисячу творів. Проте більшість його літературної спадщини залишилася в рукописах, що сприяло поширенню думки про начебто обмежений доробок письменника за чотири десятиліття творчості.
