13 грудня 1877 року народився Леонтович Микола Дмитрович – український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог.
Автор знаменитих обробок класичних творів для хору, українських народних пісень (понад 150, у т.ч. знаменитого «Щедрика»). А також опери «На русалчин великдень». Народився Микола Леонтович на Поділлі, у селі Монастирок.
Після закінчення Шаргородської бурси він навчається у Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Не маючи можливостей навчатися у спеціальному музичному закладі, він займається самоосвітою, знайомиться з творами світової музичної класики. Леонтович склав свою «Першу збірку пісень з Поділля» та працював над «Другою збіркою пісень з Поділля», яка стала першим його виданням, що було надруковане.
В цей день 1893 року народився Микола Хвильовий – український прозаїк, поет, публіцист, політичний діяч.
Автор гострополемічних памфлетів «Камо грядеши», «Думки проти течії», «Україна чи Малоросія?». Оповідань, новел, віршів. Микола Хвильовий – один із фундаторів мистецької елітарної організації українських письменників ВАПЛІТЕ. Там було зосереджено більшість із талановитих на той час митців.
Успіх до Хвильового прийшов після виходу у світ прозової збірки «Сині етюди». Вона стильово й тематично започаткувала нову модерну течію в українській літературі. Він був найпопулярнішим українським прозаїком свого часу. Академік Олександр Іванович Білецький назвав Хвильового «основоположником справжньої нової української прози».
Письменник покінчив життя самогубством 13 травня 1933 року. На час смерті йому було лише 39 років. Можна сказати, що це було демонстративне і протестне самогубство. Життєлюб, закоханий у людину і мистецьке слово, він не міг далі жити в ідеологічній задусі московського тоталітаризму.
В цей день 13 грудня 1963 року помер Симоненко Василь Андрійович – український поет і журналіст, діяч українського руху опору, шістдесятник.
Народився Симоненко в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Після закінчення факультету журналістики Київського університету працював у газеті «Черкаська правда», згодом – у «Молоді Черкащини».
Василь Симоненко увійшов в історію української літератури як автор ліричних поезій, сатиричних епітафій, байок, оповідань, жартів, казок для дітей. За життя поета побачила світ лише одна його збірка «Грім і тиша» (1962). А вже після смерті вийшли книги «Земне тяжіння» (1964), «Вино з троянд» (1965), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981). У 1995 році поетові посмертно присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка.
