В цей день 1938 року народився Борислав Миколайович Брондуков – український актор.
Народився Борислав Брондуков у невеликому селі Дубова, Київська область, у родині військовослужбовця. З шести років виступав на всіх святкових заходах у рідному селі, декламуючи довгі вірші. У школі майбутній актор навчався добре, отримував грамоти. Десять класів закінчив лише з однією четвіркою – з хімії. У 1960 році Борислав Брондуков завершив навчання в будівельному технікумі у Києві.
Працював виконробом на будівництві, а згодом – на заводі «Арсенал», де брав участь у народному театрі. Саме там його помітив ректор Театрального інституту імені Івана Карпенка-Карого Микола Задніпровський. Він і запропонував йому вступити до інституту.
З 1961 до 1965 року Борислав Брондуков навчався у Театральному інституті ім. Івана Карпенка-Карого. Там потоваришував з Іваном Миколайчуком, ставши його одним із найближчих друзів. Народна артистка України Раїса Недашківська, однокурсниця Брондукова, згадувала: «Боренька був приголомшливо талановитий. Його талант проявлявся не тільки на знімальному майданчику, а й у житті. У наші студентські роки він постійно всіх нас смішив. Просто доводив всіх до сліз, а сам в цей час залишався дуже серйозним».
Як кіноактор Борислав Брондуков дебютував 1962 року у фільмі Сергія Параджанова «Квітка на камені». У 1968 році був нагороджений дипломом Всесоюзного кінофестивалю у Ленінграді за найкращу чоловічу роль у фільмі «Камінний хрест».
Пізніше знявся у понад 110 фільмах. Зокрема, у стрічках «Афоня», «Осінній марафон», «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона», «Вас чекає громадянка Ніканорова». Також «Будь здоровим і прощай», «Небезпечні гастролі», «Зелений фургон», «Ми з джазу».
У кіно не грав головних персонажів. Він відмовлявся від центральних ролей, якщо вони йому не подобалися і завжди міг, за його словами, з будь-якого епізоду «зробити цукерку».
У 1995 році Борислав Брондуков став першим лауреатом Державної премії України імені Олександра Довженка.
В цей день 1930 року народився Іван Іванович Білик – український письменник, історичний романіст та лауреат Шевченківської премії.
У 1950-ті роки Іван Білик працював учителем в сільській школі. Кілька разів безрезультатно намагався вступити на архітектурний, історичний факультети та до театрального інституту. У 1961 році закінчив факультет журналістики Київського університету. Після цього працював у редакціях газет «Робітнича газета», «Молодь України» та «Літературна Україна». Почав друкуватися з 1956 року. Був членом Спілки письменників України з 1967 року.
Є автором романів «Танго», «Меч Арея», «День народження Золотої рибки», «Земля Королеви Мод», «Похорон богів», «Золотий Ра» та «Історій» Геродота. Також є автором роману «Яр».
