В цей день ми відзначаємо день пам’яті Михайла Петровича Старицького – українського письменника та культурного діяча.
Михайло Старицький народився 14 листопада 1839 року в селі Кліщинці Золотоніського повіту Полтавської губернії. Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро Іванович, помер, коли Михайлові було 8 років, а через рік померла і мати – Анастасія Захарівна з родини Лисенків. Сироту виховував двоюрідний дядько Віталій Романович Лисенко, батько композитора Миколи Лисенка.
У 1851–1856 роках Михайло Старицький навчався в Полтавській гімназії, одній з найкращих того часу. 1858 року разом із Миколою Лисенком вступив до Харківського університету. 1860 року родина переїхала до Києва, і обидва перевелися на фізико-математичний факультет Київського університету. Там вони стали членами Київської громади, яка гуртувала навколо себе прихильників української літератури, мови, історії та музики. Разом із Михайлом Драгомановим і Петром Косачем відкривали недільні школи та бібліотеки.
У 1871 році оселився в Києві та розпочав творчу співпрацю з Миколою Лисенком. Разом вони заснували «Товариство українських сценічних акторів». Михайло Старицький записував народні пісні, писав лібрето до Лисенкових опер. Зокрема «Гаркуша», «Чорноморці», «Різдвяна ніч», «Тарас Бульба», «Утоплена». 17 грудня 1872 року в приміщенні школи сестер Ліндфорс відбулася перша вистава українського музичного театру в Києві – опера «Чорноморці». Музику до вистави створив Микола Лисенко, а постановку здійснив Михайло Старицький.
1878 року, під тиском імперської влади, Михайло Старицький змушений був припинити активну громадську діяльність і, ймовірно, деякий час жив у родовому маєтку. До громадського життя повернувся у 1880 році. У 1883–1884 роках видавав український альманах «Рада».
У серпні 1883 року Михайлу Старицькому запропонували очолити першу національну професійну театральну трупу – Театр корифеїв, створений Марком Кропивницьким. Михайло Старицький став меценатом театру, витративши на нього практично весь прибуток від продажу свого маєтку. Завдяки цьому актори отримували високі гонорари, а театр славився якісними декораціями та костюмами. У 1885 році Михайло Старицький залишив корифеїв і створив нову трупу з молодих акторів. У 1895 році остаточно припинив театральну діяльність і присвятив себе літературі.
Його перші твори були надруковані в 1865 році.
Михайло Старицький став учителем молодих українських письменників. Зокрема, важливою постаттю літературного і громадського життя 1890 років.
У драматургії Михайло Старицький проявив себе як майстер сильних характерів і драматичних ситуацій. Найкращі його соціальні драми – «Не судилось, «У темряві», «Талан». Популярною стала драма «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Важливе місце займають його історичні драми «Богдан Хмельницький» і «Маруся Богуславка».
Михайло Старицький помер 27 квітня 1904 року в Києві від серцевої недуги, похований на Байковому кладовищі.
