Чергове зібрання нашого читацького клубу «PROчитання» було напрочуд емоційним та щедрим на враження. Клуб діє при бібліотеці на Пріорці.
І це цілком зрозуміло, адже обговорювали відразу дві книги. Вони різні за манерою і стилістикою, але водночас глибокі за змістом. Нагадаємо, що ми традиційно обираємо для прочитання книги українських та зарубіжних авторів. Цього разу вибір припав на роман В.Домонтовича «Дівчина з ведмедиком» та М. О’Фаррелл «Гамнет».
Для більшості з нас знайомство з творчістю В. Домонтовича (В. Петрова) стало і відкриттям, і захопленням його літературним хистом. Також манерою творів, написаних майже 100 років тому, але неймовірно сучасних та екстравагантних навіть сьогодні.
«Дівчина з ведмедиком» Домонтовича – інтелектуально-психологічний роман, написаний у 1928 році. Він порушує глибокі філософські питання: любов, емансипацію, зіткнення старих догм і нової радянської дійсності. Захопливий і доволі екстравагантний роман розповідає про кохання поміркованого учителя і його учениці-бунтарки.
Фактично «Дівчинка з ведмедиком» – роман про кохання, якому не судилося збутися, про непрості стосунки вчителя і учениці. Також про зіткнення різних життєвих позицій, можливість і свободу вибору. Однак це також блискучий приклад інтелектуальної прози про зміну культурних орієнтацій і трагічну розколотість людини, якій випало жити у непростий час змін і руйнації.
Але тексти Домонтовича захоплюють не лише сюжетною лінією, а й стилем написання. Він занурює і затягує читача своєю образністю, деталізацією, внутрішньою напругою, психологізмом, що і є ознакою якісної філософсько-інтелектуальної прози.
Без перебільшення В. Петрова можна вважати одним з найвизначніших українських прозаїків XX століття. Домонтович фактично впроваджує жанр інтелектуальної прози в українську літературу і робить це блискуче. Тому неодмінно відкрийте цього автора для себе, якщо ви цього ще не зробили.
Книга сучасної ірландської письменниці М. О’Фаррелл «Гамнет» теж безперечно заслуговує на увагу книголюбів. Це глибокий історичний роман, що став спробою дослідити непрості сторінки з життя Вільяма Шекспіра. А саме: трагедію втрати єдиного сина. У центрі сюжету не сам драматург, чиє ім’я в тексті, до речі, навіть не згадується, а його дружина, яка має особливий зв’язок з природою. Авторка чуттєво та глибоко описує материнську любов, страждання та пошук сенсу життя після втрати дитини.
Гарний стиль написання тексту – доволі деталізований, що додає лише переваг книзі, дозволяє відчути атмосферу тогочасної Англії, емоції героїв, їхні переживання та вчинки.
Водночас варто зауважити, що тема втрати дитини з деталізацією всіх почуттів займає значну частину книги і це може зробити читання доволі вразливим. Але книга, безумовно, варта уваги та не залишить вас байдужими і до історії, і до стилю авторки.
Для наступного прочитання та обговорення обрали книги: А.Дронь «Гемінгвей нічого не знає», Х.Госсейні «Тисяча осяйних сонць», Б. Кінгсолвер «Мідноголовий демон».
Читайте і приєднуйтесь!
