Дитячій музичній школі № 40 відбулася лекція викладачки музично-теоретичних дисциплін Валерії Петрикей.
Тема зустрічі, на якій слухачами були викладачі школи, – «Музика і політика у першій половині ХХ століття. Репресовані українські композитори та їхні твори». Пані Валерія розповіла про долі відомих композиторів – Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Якова Степового, Федора Якименка, Павла Сениці, Бориса Лятошинського, Левка Ревуцького, Віктора Косенка, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського. А також інших митців, які так чи інакше постраждали від рук радянської тоталітарної машини.
Одним із визначальних аспектів дослідження історії XX ст. є вивчення особливостей розвитку культури в умовах становлення тоталітарних режимів. Зіткнення інтересів тоталітарних ідеологій призвели до руйнування морально-етичних й загалом ціннісних орієнтацій суспільств і держав. Проблема існування особистості і, зокрема, творчої, в суспільстві з визначеними державно-партійними пріоритетами, дуже часто ставала трагедією особистості і суспільства. Формування культури під тиском ідеології незворотно призводить до виникнення проблеми місця і статусу творчої людини в суспільстві. За емоційним твердженням Д.Стуса, упродовж усієї історії 99% митців були „служками можновладців”, „маючи за те змогу добре жити”, що спричинювало втрату їх принциповості. Історія XX ст. поставила людину творчості перед питанням не лише лояльності чи вислуговування перед можновладцем, а перед необхідністю повного і безумовного „обслуговування” державно-партійних інтересів. Діючи в системі узаконеної злочинності та під постійною загрозою життю, не керуючись логікою творчого пошуку, навіть найбільш відданий ідеології митець приречений на трагічне розчарування чи глибоку психологічну кризу.
Лекція виявилася дуже актуальною та пізнавальною. Крім того, викладачі мали змогу послухати твори деяких із перелічених композиторів. В контексті, коли багато творів української
модерністської музики тільки починають відкриватися для українського ж слухача.
Українська музика горіла у полум‘ї двох світових воєн. Її знищували, поливали брудом і намагались викреслити з нашої пам’яті. Проте вона пережила заборони та репресії, існує у всьому своєму різноманітті. Українська музика має звучати за кордоном, а люди приїжджати до України аби дізнатись більше про наших композиторів. Так само, як приїжджають до Італії аби дізнатись про Верді. Чи до Польщі – дізнатись про Шопена. Слухаймо українську музику, граймо українську музику, говорімо про українську музику.
