Сьогодні українці по всьому світу святкують День вишиванки — символ національної єдності, гордості та культурної спадщини.
День вишиванки не має політичного чи релігійного підґрунтя — лише глибоку емоційну прив’язаність до свого коріння, традицій і української душі.
Як виникло свято?
Ідея Дня вишиванки народилася у 2006 році завдяки студентці Чернівецького національного університету Лесі Воронюк. Надихнувшись тим, що один із її одногрупників регулярно носив вишиванку на пари, вона запропонувала своїм друзям обрати окремий день, аби також одягнути вишиті сорочки. Починалося все з кількох десятків студентів — а сьогодні це глобальний флешмоб, до якого щороку долучаються мільйони українців у різних куточках світу.
Чому це важливо сьогодні?
Вишиванка — це не просто красива річ. У ній зашиті обереги, родинні історії, символи сили, віри, любові й нескореності. Візерунки передавалися з покоління в покоління, а під час війни чи поневолення — ставали мовчазним опором, знаком, що Україна жива.
У цей день українці надягають вишиванки до офісу, школи, на вулицю чи навіть на передову. У кожному стібку — наша історія. У кожному хрестику — пам’ять про предків. А разом — це потужне нагадування світу: ми — є. І ми — вільні.
День вишиванки — це про ідентичність.
Про те, ким ми були, ким є і ким хочемо бути. Це свято об’єднує не лише етнічних українців, а й усіх, хто підтримує нашу культуру, мову, боротьбу й майбутнє. Бо вишиванка — це Україна на тканині.
