В цей день 1877 року народилась Ольга Петрівна Косач-Кривинюк – українська письменниця та перекладачка.
Народилась Ольга Косач 26 травня у Звягелі третьою дитиною в родині Косачів.
Усвідомлене дитинство та юність Ольги Косач минули на Волині — в Луцьку та селі Колодяжне. Це місце стало улюбленим для всіх дітей родини. У п’ятирічному віці навчилась читати, щоб написати листа бабусі. Олена Пчілка, сповіщаючи про це Єлизавету, писала, що дочка «учится с большим рвением». Ця завзятість і прагнення досягати мети стали визначальними рисами характеру Ольги.
Французьку та німецьку мови майбутня письменниця вивчала з матір’ю, хімію, математику та фізику — з братом Михайлом. Інші предмети викладали приїжджі студенти. Найбільше уваги їй приділяла Леся Українка.
Восени 1893 року Ольга Косач з Лесею Українкою переїхали до Києва. Там вона навчалась наполегливо й зосереджено. Завдяки домашній освіті вступила одразу до сьомого класу Київської приватної жіночої гімназії. Після гімназії склала блискуче вступні іспити й стала слухачкою Вищих жіночих медичних курсів у Санкт-Петербурзі. Там не лише навчалася, а й допомагала Лесі Українці як редакторка.
У Петербурзі Ольга Косач вела активне культурне життя. Вона стала учасницею численної української студентської громади. Серед її знайомих була Віра Попова — студентка Жіночих курсів, з якою Ольга підтримувала зв’язок і в Києві. Під час державних іспитів на медичних курсах Ольгу Косач заарештували. Батько приїхав визволяти доньку. Він бачився з нею двічі. Через два місяці Ольгу звільнили, але встановили «гласний нагляд».
Після закінчення курсів 1904 року вийшла заміж за Михайла Кривинюка. 1905 року подружжя оселилось в Празі. 5 грудня того ж року народився син Михайло. У 1906 році Ольга Косач переїхала з дитиною до Києва, чоловік залишився в Празі.
Через належність до «політично неблагонадійних» вона не могла працювати лікаркою на Волині.
З 1910 року працювала земською патронажною лікаркою в Лоцманській Кам’янці біля Катеринослава. Попри навантаження, продовжувала вивчати мови, перекладала з англійської, польської, французької, чеської та скандинавських мов. Її переклади друкували у журналах. Вона також навчала молодших родичів, відкрила ткацьку майстерню й організувала гурток вишивання. Зібрала узори, які стали основою видання «Українські народні узори з Київщини і Полтавщини. За часів УНР займалася перекладами художньої літератури. У 1918 році вийшла її книжка «Стародавня історія східних народів».
В цей день ми відзначаємо день пам’яті Леся Олександровича Сердюка – українського актора.
З 1961 року Лесь Сердюк був актором Київської кіностудії імені Олександра Довженка. Створив незабутні кінообрази у стрічках: «Сто тисяч», «Загибель ескадри», «Інспектор карного розшуку», «Чорний капітан», «Дума про Ковпака» та інші. Загалом актор знявся у близько 90 кінострічках.
