У бібліотеці на Пріорці відзначили День вишиванки. Щороку в третій четвер травня українці одягають вишиваний одяг та об’єднуються навколо ідеї національної єдності та ідентичності.
Перші згадки про вишитий одяг скіфів, які населяли територію сучасної України, трапляються вже у творах Геродота. Вони датуються VIII століттям до нашої ери. Під час археологічних розкопок курганів були виявлені срібні бляшки VI століття, на яких зображено чоловіків у вишитих сорочках. Орнаменти на цих зображеннях подібні до тих, що прикрашали народний костюм XVIII століття.
Для народу вишиванка завжди мала особливе, майже священне значення. З давніх часів вона слугувала оберегом і втіленням краси, здоров’я, родової пам’яті. Також вона символізувала любов і натхнення. За традицією, дівчина власноруч вишивала весільне вбрання для себе. Окремо вона готувала сорочку і для нареченого. Сакральне значення вишитої сорочки збереглося й донині. Особливо гостро воно відчувається в День вишиванки.
Вишивання здавна вважалося одним із найулюбленіших видів декоративно-прикладного мистецтва. Цим видом творчості переважно займалися жінки. З плином часу частина змістів символів вишивки зникла.
Однак найхарактерніші зразки геометричних і рослинних орнаментів і досі залишаються популярними.
День вишиванки став важливим культурним символом. Він уособлює спадкоємність поколінь, національну єдність і зв’язок з прадавніми традиціями. Сьогодні вишиванка стала частиною нашої «броні», боротьби та незламності, оберегом для тих, хто боронить та захищає Україну від ворога.
