В цей день 1864 року народився Дмитро Абрамович Гайдамака – український актор та режисер.
Дмитро Гайдамака — учень і соратник видатного українського театрального діяча Марка Кропивницького. Свою сценічну діяльність розпочав у 1891 році. Впродовж 1897-1927 років був керівником і актором українських театральних труп, гастролював багатьма містами України.
Працював у Дніпропетровському українському драматичному театрі, де виконував ролі у виставах «Суєта», «Дві сім’ї». Також ставив постановки, зокрема, «Галька» та «Сирітка Хася». Дружиною Гайдамаки була українська акторка Юлія Степанівна Шостаківська.
У 1905 році Дмитро Гайдамака став першим, хто почав друкувати афіші та театральні програми українською мовою. Хоч його неодноразово запрошували працювати на російській сцені, він залишився вірним українському театру. Після встановлення радянської влади працював у театрах Донецька та Слов’янська. Останні два роки свого життя він провів, виступаючи на сцені Дніпропетровського українського драматичного театру.
В цей день 1804 року народився Микола Андрійович Маркевич – український поет, композитор та історик.
Найбільшої слави зажив як історик, збирач архівних документів про минуле України. Спадщина цієї багатогранної людини дорогоцінна нам передовсім величезним архівом і опублікованою п’ятитомною «Історією Малоросії». Це, зокрема, неоціненне (мало не єдине) джерело для пізнання свого родоводу нащадкам української еліти ІХ-ХVІІ ст.
Там – докладні списки князів, козацьких гетьманів, полковників. Подано реєстр полків і сотень в Україні. Перераховано Київських митрополитів, православних, католицьких і греко-католицьких єпископів, ректорів і викладачів Києво-Могилянської академії. А ще – хронологічна таблиця подій в Україні, битв, у яких брали участь українці.
До творчості Маркевича з великою повагою ставився Тарас Шевченко, користувався його «Історією Малоросії», створюючи «Гайдамаків», «Мальовничу Україну» тощо. Поет присвятив Маркевичу вірш «Н. Маркевичу», який вперше був надрукований у «Кобзарі» 1840 року. Тривалий час вони були «великими приятелями» (за словами самого Шевченка). 1847 року Маркевич поклав на музику поезію «Нащо мені чорні брови» Тараса Шевченка. Поширював його твори, заборонені цензурою. Поступово вони віддалилися один від одного й після повернення Шевченка з заслання приятельських стосунків не поновили. «Кобзар» 1860 року вийшов вже без вірша «Н. Маркевичу».
