В цей день 1 лютого 1902 року народилась Оксана Михайлівна Лятуринська – українська письменниця та громадська діячка.
На початку 20-х років нелегально потрапила до Німеччини, потім переїхала до Праги. На той час там був один із провідних центрів українського еміграційного життя. Вона активно включилась в громадське і культурне життя української еміграції. Співпрацювала в Союзі українок. Познайомилась з поетами-емігрантами Євгеном Маланюком, Олексою Стефановичем, Оленою Телігою і Олегом Ольжичем. У Празі Лятуринська закінчила Українську гімназію, вступила до Чеської вищої мистецько-промислової школи. Відвідувала Українську студію пластичних мистецтв. Скульптура, різьбярство, а також живопис стали, за визнанням самої мисткині, основним її фахом на все життя.
У її мистецькому доробку були скульптурні й живописні портрети Марка Вовчка, Михайла Грушевського, Олександра Олеся. Зокрема, Симона Петлюри, Євгена Коновальця та інших видатних українців. Яскравим мистецьким явищем стали також і писанки Лятуринської. Вони відзначили найвищих оцінок знавців і шанувальників писанкарства.
Першу збірку «Гусла» видала у 1938 році. Проте, творчою вершиною Лятуринської стала друга поетична збірка «Княжа емаль». Оксана Лятуринська є також автором творів для дітей, статей науково-публіцистичного характеру. Прикметно, що ранні поезії Оксана Лятуринська писала російською мовою. Проте після прочитання книжки Олександра Олеся «З журбою радість обнялась», почала писати виключно українською.
В цей день 1842 року народився Володимир Донатович Орловський – український художник.
Брав участь у діяльності Київської рисувальної школи Миколи Мурашка. Був одним із організаторів Київського художнього училища. Серед творів: «Кримський пейзаж», «У степу», «Село», «Рибалки», «Жнива». Володимир Орловський був представником академічної школи. Його за життя називали «зіркою першої величини нарівні з Айвазовським». Цікаво, що одним із перших, хто розпізнав художній хист Володимира Орловського, був Тарас Шевченко.
1 лютого 1897 року народився Євген Филимонович Маланюк – український письменник.
Народився Євген Маланюк на Херсонщині. Походив із старої козацької родини. Батьківську землю, рідні серцю місця він неодноразово оспівав у поетичних рядках. Навчався в реальному училищі провінційного Єлисаветграда (нині Кропивницький), який на ту пору був справжнім культурним центром.
Під час Першої світової війни Маланюк закінчив Київську військову школу, воював на Західному фронті. За бойові заслуги підвищений до поручика. Згодом – сотник Української армії, служив в оперативному відділі Генштабу. Був ад’ютантом командувача Армії УНР Василя Тютюнника.
Коли військо відступило за Збруч, був інтернований і в польському таборі написав перші вірші українською мовою. Саме звідси починається справжній Маланюк-поет: точний, гострий, лаконічний і абсолютно безкомпромісний. Усі збірки Маланюка виходили за кордоном. Перша, «Стилет і стилос» – у Подебрадах (ця книжка стала етапною для всієї української поезії), «Гербарій» – у Гамбурзі. Також «Земля й залізо» – у Парижі, п’ять наступних – у США, де поет жив після війни.
