6 листопада 1811 року народився Шашкевич Маркіян Семенович – український письменник, поет та перекладач.
Народився в селі Підлисся в сім’ї греко-католицького священника. Був вільним слухачем Львівського університету, закінчив духову семінарію.
Ці молоді інтелектуали виступали за відродження української мови, як у літературі, так і в церковному вжитку, де домінували польська та латинська мови. Вони прагнули підняти національну свідомість, створюючи твори українською мовою та активно борючись за її використання в проповідях та релігійних обрядах, що сприяло формуванню національної ідентичності серед українців.
Перший опублікований вірш Шашкевича «Голос галичан» з’явився 1835 року. Не враховуючи декількох інтимно-ліричних поезій («До милої», «Туга за милою», «Думка»), Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру. Також на історичні теми: «Хмельницького обступлення Львова», «О Наливайку», «Болеслав Кривоустий». Надзвичайної поетичної майстерності та пророчої сили є його «Псалми Русланові».
У 1836 році Шашкевич опублікував польськомовну наукову статтю «Азбука і Abecadlo» (1836), спрямовану проти спроб заведення в українській мові латинської абетки.
В цей день 1925 року народився Петренко Микола Євгенович – український письменник та член Спілки письменників України.
Народився в містечку Лохвиця на Полтавщині в сім’ї робітника.
В часи Голодомору родина вижила, бо батько був не селянином, а робітником і отримував хлібний пайок. Загалом у житті Миколи Петренка простежується уся історія України. Від великого голоду – до німецького концтабору та примусових робіт на шахтах радянських Донбасу і Камчатки. Від виживання у цензурній клітці Радянської України – до величезної популярності джазового хіта «Намалюй мені ніч».
Микола Петренко є автором понад 100 книг: поезій, прози, гумору, публіцистики, віршів для дітей, казок, пісенних текстів (всього – до 200 пісень, деякі з них визнані кращими піснями року).
В цей день своє 60-річчя відзначає Піша Лариса Петрівна – українська художниця сучасного живопису та представниця Нової хвилі.
Працює також в галузі монументального мистецтва як вітражист. Членкиня Національної спілки художників України (з 1992), Спілки дизайнерів України (1998). Кураторка і учасниця національних і міжнародних мистецьких проєктів. Роботи демонструвалися у країнах: Німеччина, Канада, Франція, Японія, Болгарія та інших. Твори зберігаються у Музеї історії Києва, Музеї українського народного декоративного мистецтва, приватних колекціях та галереях в Україні й за кордоном.
Великий простір – її стихія, вона обирає стіни будинків, чималі полотна для живопису, на яких документує мить усвідомлення єднання зі світом.
Так, її проєкт «Крила» демонстрував великі, майже гіперреалістичні зображення ніби препарованих зоологом деталей. Художниця пояснювала: «Людина народжується – бачить небо, вмирає – бачить землю, а протягом життя приміряє різні крила, метелика, орла, ще когось…»
Всі твори художниці по-різному стверджують цінність людського життя, як от вона коментує свій проєкт «Листи. Люди. Напрямки»: «М’яті скляні пластинки без текстів, з датами внизу, – це те, що вже було; те, що нікуди не зникло, бо сплавляється з простором, з’єднується з ним, як би залишається в ефірі, забуте і незабуте одночасно».
