В цей день 3 серпня 1938 року народився Мінько Олег Терентійович – український художник і викладач, представник львівської мистецької школи.
Заслужений художник України та Народний художник України. Він вважається одним із найкращих сучасних художників України.
Олег Мінько розпочав творчість із абстракцій, у яких мінімальними засобами виражав глибокі переживання. Відомі ранні серії: “Композиції” та “Життя масок”. У 1960–70-х роках художник звертається до тем історичної пам’яті, внутрішнього протесту й національної ідентичності. Він створює філософські полотна “Ностальгія”, “Крик” та “Біль”.
Через політичний тиск і заборони на виставки пережив “період мовчання”. Після нього у 1980-х відбувся новий етап – перехід до романтичного реалізму, портретів і пейзажів. У цей період народжується образ білої постаті – символічної фігури жінки, України або смерті.
На межі 1980–90-х розвиває власну експресіоністичну мову – драматичну, метафізичну. Також наповнену глибокими сенсами та темною палітрою. Створює серії “Пересторога”, “Відчай”, “Земні муки”. Також символічні полотна, де реальність перетинається з міфом і сновидінням.
Мінько є знаковою постаттю українського живопису. Його творчість вивчається в шкільних підручниках з естетики. Сам митець вважається одним із продовжувачів європейського експресіонізму. У 2009 році розпочав цикл “Зниклі цивілізації”, присвячений темі зникнення культури та пошуків майбутнього.
В цей день 3 серпня 1925 року народився Верменич Володимир Миколайович – український композитор, хоровий диригент та педагог.
Верменич закінчив Київську консерваторію по класу хорового диригування і по класу композиції М. Дремлюги. Був викладачем співу і керівник хорів у школах Києва, Київського педагогічного інституту. 3аслужений діяч мистецтв УРСР. Член Національної спілки України.
Твори Володимира Миколайовича. Хори – “Дніпро-Славутич”, “Клятва батькам”, “Світанок”та інші. Пісні для дітей. Кантата “Пісня про Буревісника”. Пісні – “Чорнобривці”, “Іду я росами”, “Зіронька донецька”, “Я мрію про море”, “Ти снишся мені, мамо”, “Польова царівна”, “На калині мене мати колихала”, “Підкручу я чорнії вуса”, “Спогад” та інші.
У місті Глобине вулицю Чайковського перейменували на вулицю Володимира Верменича.
