В цей день 1896 року народився Іван Сергійович Паторжинський – український оперний співак і представник українського вокального мистецтва.
Іван Паторжинський народився 3 березня 1896 року в селі Петро-Свистунове, що нині входить до Вільнянського району Запорізької області. У його родині було семеро дітей. Батько працював складальником шрифтів у місцевій друкарні. Захворівши на туберкульоз через свинцевий пил, залишив цю роботу, придбав будинок у селі та став дяком у місцевій церкві. Від батька Іван Паторжинський успадкував потужний голос, яким той славився. Серед братів відрізнявся кмітливістю та вокальними здібностями. Перші знання грамоти здобув у шестирічному віці від місцевого дзвонаря.
Освіту Іван Паторжинський здобув у Бахмутському духовному училищі та Катеринославській духовній семінарії. Після смерті батька навчався в семінарії як сирота за державний кошт. Втім, духовного сану не прийняв, оскільки прагнув присвятити себе театру. У семінарії розвивав свій винятковий голос, співав у церковному хорі. Створив чоловічий квартет, концерти якого проходили з аншлагами. Крім того, організував оперну студію та ансамбль, з якими гастролював Донбасом.
У 1925 році Іван Паторжинський став солістом Української Державної Столичної Опери в Харкові. Його дебютною роллю була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст». Одним із його сценічних партнерів стала Марія Литвиненко-Вольгемут, з якою його пов’язувала творча співпраця, що тривала майже три десятиліття.
З 1935 року Іван Паторжинський був солістом Українського театру опери та балету в Києві. Володів винятково сильним голосом з оксамитовим тембром. У його творчому репертуарі було 45 оперних партій. Також знявся у кінофільмах «Запорожець за Дунаєм» і «Наталка Полтавка».
В цей день 3 березня 1866 року було створено Національну бібліотеку України імені Ярослава Мудрого.
Фундаторами бібліотеки стали відомі громадські діячі і просвітителі, київське дворянство та купецтво. Зокрема, граф Олексій Бобринський, книготорговці Василь Барщевський та Семен Літов. Також відомий поміщик-українофіл, меценат Григорій Галаган та інші.
Основу фонду склали приватна бібліотека письменника і книговидавця Василя Барщевського та пожертви киян. На момент відкриття фонд бібліотеки налічував лише 319 книг у 667 томах та 43 комплекти періодичних видань.
Після проголошення незалежності бібліотеку перейменували на Державну бібліотеку України, а у 1994 році їй надали статус Національної парламентської бібліотеки України. З 2016 року бібліотека має ім’я Ярослава Мудрого.
Нині Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого – провідний державний культурний, освітній, науково-інформаційний заклад. Основний фонд бібліотеки універсальний, він містить книжкові, періодичні, нотні, картографічні та образотворчі видання. Бібліотека має понад півмільйона документів спеціалізованого фонду 66 мовами світу. Водночас у бібліотеці зібрана колекція рідкісних і цінних книг. До прикладу, стародруки, рукописи, видання кириличного друку, прижиттєві видання та окремі праці визначних українських діячів історії, науки та культури.
