В цей день своє 90-річчя відзначає Леонід Олександрович Грабовський – український композитор. Один з представників композиторської групи «Київський авангард».
З середини 1950-х рр. починається поступове знайомство Грабовського і його середовища з західноєвропейською музикою XX століття. Також забороненими раніше творами радянських композиторів (Дмитро Шостакович, Олег Прокоф’єв). Композитор стверджує, що п’єса Моріса Равеля «Гра води», яку вони вперше почули 30 червня 1954 року — це був «незнаний досі світ». Знайомство із західною музикою відбулося завдяки поширенню довгогральних платівок, виданню нот донедавна заборонених творів. Також завдяки візитам закордонних оркестрів, які, щоправда, припинились у 1965 році. Знайомство з музикою відбувалось поступово — спершу твори імпресіоністів, згодом — твори Дмитра Шостаковича, Олега Прокоф’єва, Ігоря Стравінського, музика нововіденців.
У 1965 році сформувалась група, яка отримала пізніше назву «Київський авангард». До неї входили, окрім Грабовського, композитори Валентин Сильвестров, Віталій Годзяцький, Володимир Губа і диригент Ігор Блажков. Також контакти з середовищем київських авангардистів підтримували Валентин Бібік з Харкова та Анджей Нікодемович зі Львова. Належала до середовища «київського авангарду» і музикознавиця Галина Мокрієва.
В цей день помер Панас Мирний (справжнє – Панас Якович Рудченко) – український прозаїк і драматург реалістичного напрямку, громадський діяч.
Автор романів «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія», повістей «Голодна воля», «Лихо давнє й сьогочасне», драми «Лимерівна», «Казки про Правду і Кривду», оповідань, нарисів. За радянської влади письменника неодмінно називали «революціонером-демократом», хоча сам Панас Мирний основним критерієм творчості вважав життєву правду. «Розказуй людям просто і правдиво», – писав він, та й до революційного руху не мав жодного відношення. З 1871 року і до кінця свого життя жив у Полтаві, працював у губернському скарбництві й казенній палаті. Був дійсним статським радником. Неодноразово виконував обов’язки управителя Полтавської казенної палати, тобто займав одну з найважливіших посад у губернії.
Цього дня, у 1992 році, національний синьо-жовтий прапор було затверджено Державним прапором України.
Державний прапор – невіднятний атрибут кожної країни, що уособлює самобутність та спадкоємність її державотворчих традицій. Його еволюція у своєрідний спосіб відображає багатовікові процеси розвитку, становлення та життєдіяльності державних утворень. Серед прапорів Київської Русі переважним був червоний колір – найбільш зручний для сигналізації під час бою. Але національний (державний) прапор у його сучасному розумінні, можна вважати, з’явився на етапі існування козацької держави. Тоді найвищий щабель в ієрархії посідав загальновійськовий, або гетьманський прапор, що певною мірою відігравав роль та містив ознаки державного.
Найвідоміший із відомих гетьманських прапорів пов’язують з ім’ям Богдана Хмельницького (він був білого кольору). Стосовно колірної гами, то стійке поєднання синього і жовтого кольорів на національному прапорі фіксуємо із середини ХІХ століття.
В цей день своє 43-річчя відзначає Богдана Валентинівна Матіяш – українська письменниця.
Добірка віршів Богдани Матіяш «Твоя любов проста й усміхнена» увійшла в антологію «Метаморфози. Десять українських поетів останніх десяти років» (Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2011). Окремі твори перекладено на десять мов. Зокрема, на польську, словацьку, білоруську, англійську, німецьку, португальську, іврит, латиську та литовську мови.
