В цей день 1925 року народився Касян Дмитрович Євченко – український музикант.
Касян Євченко народився 20 березня в селі Жовтневому (тепер Квітневе) Попільнянського району в родині співочих селян. Початкову освіту здобув у Жовтневій семирічній школі.
Касян Дмитрович відродив понад 50 народних українських інструментів, включаючи козобас, гук, сурму, ріг, цопало, козу, свистало, бухало та інші. Всього він виготовив понад 70 видів різних інструментів. Крім того, Касян Євченко володів грою на сопілці, бандурі, скрипці, козі, волинці. Протягом 25 років він працював в закладах культури Попілянського району.
У 1948 році Касян Дмитрович вступив до Київської консерваторії, де навчався грати на бандурі. З 1950 до 1984 року був артистом Державного академічного народного хору імені Григорія Верьовки. Його талант відзначено орденом «Знак Пошани». У складі хору гастролював у 37 країнах світу.
У концертній програмі хору виконувався інструментальний номер «Весільний марш» (українські народні мелодії в обробці Василя Попадюка). Його виконували шість музикантів ансамблю, серед яких Касян Євченко, що грав на козі, сурмі та розі. У 1983 році на базі будинку культури села Жовтневе (Квітневе) створює ансамбль «Троїстих музик».
У 1986 році ансамбль «Троїстих музик» переростає в ансамбль народних музик «Гук». Назву визначили за допомогою інструменту, який придумав Касян Євченко. Про ансамбль «Гук» та його керівника Укртелефільм зняв два фільми. Вони неодноразово демонструвались по українському телебаченню: «Ой, да ішли хлопці з ярмарку» та «Полька з гоцем». Максим Рильський про творчість ансамблю писав: «Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави в лугах».
В цей день 1862 року народився Андрій Марцинюк – український письменник.
Андрій Марцинюк мав початкову освіту, працював ковалем у рідному селі Добромірка (Тернопільської обл.). При сприянні Івана Франка та Леся Мартовича публікувався в журналах «Народ», «Літературно-науковий вісник» та газетах. Є автором гумористичних оповідань. Зокрема, «Хитрі пута», «Чому б бідним не дуріти» та «Хлопські приятелі». Також публіцистичних статей у яких виступав на захист селян, обстоював народну освіту, застерігав від еміграції. Факти з публікацій Андрія Марцинюка використав Іван Франко у статтях «Еміграція галицьких селян» та «Голос селянина про еміграцію».
