В цей день 18 серпня 1836 року народився Олександр Якович Кониський – український письменник, публіцист, педагог і громадсько-культурний діяч. Автор духовного гімну українців “Молитва за Україну”(“Боже великий, єдиний, нам Україну храни”).
Він був членом полтавської та київської громад, одним із засновників недільних і вечірніх шкіл, громадських бібліотек. Також Товариства поширення письменності. У 1863 році Кониського заарештували за підозрою у зв’язках з антиурядовою політичною організацією та заслали спочатку до Вологди. Згодом до Тотьми. Повернувшись в Україну у 1866 році, він проживав у Єлизаветграді (нині – Кропивницький), Бобринці, Катеринославі (нині – Дніпро). З 1872 року оселився в Києві, де займався адвокатською практикою.
Кониський був одним з ініціаторів співпраці між східно- та західноукраїнськими організаціями. Брав активну участь у заснуванні журналів “Зоря” та “Правда”. Також у створенні Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Літературну діяльність розпочав у 1858 році, виступаючи в періодиці з літературно-критичними статтями, театральними рецензіями, популярними історичними нарисами та етнографічними матеріалами. Його художні твори друкувалися в журналах і альманахах. Більшість поезій увійшла до збірки «
“Порвані струни”.
Особливе місце у творчості Кониського займає проза, зокрема оповідання з українського народного життя. Іван Франко високо оцінив його стиль, відзначаючи жвавість, гумор та художню цінність цих творів. Ставив їх вище від більшості західноукраїнської прози 1880–1890-х років.
