В цей день 1939 року на могилі Тараса Шевченка був відкритий новий бронзовий памʼятник.
Тараса Шевченка перепоховали на Чернечій горі у травні 1861 року.
На могилі збудували цегляний склеп, насипали землю, виклали каміння. Вона нагадувала традиційну степову могилу. Згодом встановили дубовий хрест.
До 1880-х років місце не змінювали — царський уряд перешкоджав упорядкуванню.
У 1884 році, за народні кошти, поставили чавунний хрест. Насип укріпили, засіяли дерном. Поруч з’явилась хата для наглядача.
У 1923 році хрест замінили на чавунний бюст Шевченка. Скульптуру створив Каленика Терещенко, виготовили її на Черкащині.
Того ж року академік Володимир Різниченко запропонував створити заповідник. Офіційно його відкрили 20 серпня 1925 року.
У 1927–1930 роках укріпили схили, засадили яри деревами. Побудували гатки, водостічні ринви та дерев’яні сходи на гору.
У 1929 році з’явився дерев’яний готель для відвідувачів. У ньому були музей, бібліотека і кінозал. Зараз там турбаза «Канів».
У 1939 році, до 125-річчя Шевченка, могилу капітально оновили. Над склепом уклали залізобетонну плиту.
На ній — гранітна надмогильна плита з написом і бронзовий пам’ятник. Скульптор — Матвій Манізер, архітектор — Євген Левінсон.
Тоді ж відкрили його музей. Який спроєктували Василь Кричевський і Петро Костирко.
Сьогодні могила має два яруси, піднімається на 6,5 м. Її вінчає лабрадоритовий постамент і 3,5-метрова бронзова фігура Шевченка.
