В цей день 5 січня 1880 року народився Верховинець Василь Миколайович – український композитор, диригент і хореограф.
Перший теоретик українського народного танцю.
Автор багатьох музикознавчих праць, викладач хорових дисциплін, теорії музики та гармонії. Хоровий диригент, співак, хормейстер і хореограф, музичний і громадський діяч. Народився 5 січня 1880 року у с. Мізунь (нині Старий Мізунь Долинського району Івано-Франківської області).
У 12 років успішно закінчив сільську школу й поїхав вчитися в бурсу при Ставропігійському інституті (Львів). Там готували слухачів для духовної та учительської семінарій. 1899 року Василь Миколайович закінчив учительську семінарію в Самборі з дипломом «Городського народного вчителя». За тим починає педагогічну діяльність на посаді викладача співів у народних школах села Бережниці, а згодом у Середній Угринів Калуського повіту.
Він виявив себе як неабиякий хормейстер і актор. Перейшовши до «Русько-народного театру», виступав на сцені з провідними партіями в музичних постановках. Василь Миколайович мав непоганий, поставлений голос — лірично-драматичний тенор.
У 1906 році Микола Карпович Садовський організовував театр і запросив для роботи в ньому визначних майстрів старшого покоління і аматорів. Серед них був і В. М. Верховинець, якому довелось переїхати з Галичини до Києва. 1907 року до трупи Садовського серед інших акторів було запрошено Є. Долю – майбутню дружину Верховинця, прекрасну актрису, що виконувала ролі травестів.
У театрі Садовського Верховинець працював над створенням сценічних образів. Киян чарували його тенор і майстерна гра в ролях Петра («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Андрія («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського). Зокрема Левка («Майська ніч» М. Лисенка), Йонтека («Галька» Монюшка), Вашека («Продана наречена» Б. Сметани), Андрія («Катерина» М. Аркаса).
Згодом перейшов на хормейстерську та диригентську роботу. Одночасно успішно закінчив теоретичний клас школи М. В. Лисенка під керівництвом професора Г. М. Любомирського. Певний час він працював разом із відомим хормейстером-диригентом О. А. Кошицем. Ним була написана велика кількість хорів, революційних маршів та романсів на слова Л. Українки, І. Франка. А також О. Олеся, М. Рильського, П. Тичини та інших українських поетів.
Великі досягнення Верховинця у справі хореографії. 23 листопада 1910 року у театрі Садовського відбулася прем’єра комічної опери Лисенка «Енеїда».
Особливо цікавими були веснянки карфагенянок і гопак на Олімпі у постановці Верховинця. Цікавим був танець молоді біля корчми, поставлений ним же для драми І. Франка «Украдене щастя». Винахідливо скомпоновані і поставлені Василем Миколайович обрядові «хори веснянок» в п’єсі «Маруся Богуславка» мали винятковий успіх у глядачів.
Навесні 1915 року Верховинець вийшов із трупи Садовського і перейшов до театру під керівництвом І. О. Мар’яненка. В цьому колективі був хормейстером-диригентом і хореографом.
