В цей день 30 грудня своє 50-річчя відзначає акторка театру та кіно, продюсерка, громадська діячка – Ірма Вітовська (справжнє ім’я Ірина).
Народилася в Івано-Франківську. Закінчила Львівський державний музичний інститут за спеціальністю «актриса драматичного театру». З 1998 року служить у Молодому театрі. Паралельно знімається у кіно. Найчастіше – у режисерів Олеся Янчука, Олександра Березаня, Олександра Даруги, Анатолія Матешка. А також Ігора Забари, Антоніо Лукіча. На телебаченні працювала на каналі ICTV у проєктах «Народна зірка», «Шлюбні ігри». На каналі «Україна» – у вокальному шоу «Народна зірка», на «1+1» –у шоу «Маленькі гіганти».
Ірма Вітовська – дворазова лауреатка національної кінопремії «Золота дзиґа» (2019, 2020). Найкраща акторка національної премії від кінокритиків «Кіноколо» – за головні ролі у фільмах «Брама» та «Мої думки тихі». Володарка двох національних премій «Телетріумф», володарка «Золотого Дюку» на Одеському міжнародному кінофестивалі 2019 року. Ірма Вітовська стала першою лауреаткою Премії Women in Arts від HeForShe в категорії «Театр та кіно», створеної ООН та Українським інститутом. 2020 року отримала премію «Київ» їм. І. Миколайчука за вагомий внесок у розвиток українського кіномистецтва. Лауреатка національної премії «Благодійна Україна» за проєкт-виставу «Оскар і рожева пані» (режисер Р. Держипільський). Там акторка виконала головну роль.
Театральна постановка отримала Гран-прі «Київська Пектораль» (2016 рік). Ірма Вітовська підтримувала Помаранчеву Революцію, була активісткою «Мовного Майдану» та «Революції Гідності». Після російської збройної агресії проти України відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками.
30 грудня 1616 року вийшов «Часослов» – перша друкована книга Київщини, що побачила світ у лаврській друкарні.
Як відомо, початок українському друкарству поклав у 1574 році першодрукар Іван Федоров. Першими центрами друкарства в Україні були Острог і Львів. Засновником друкарні Києво-Печерської лаври був Єлисей Плетенецький. Головним помічником архімандрита в роботі над «Часословом» став Захарій Копистенський. Саме він написав другу, після Плетенецького, передмову до книги. Автором гравюр до «Часослова» став Памво Беринда.
Особливістю київського «Часослова» є поміщені в нього піснеспіви Антонію і Феодосію Печерським, княгині Ользі, князю Володимиру. А також Борису і Глібу, митрополитам київським Петру і Олексію. Друк книги дозволяв стандартизувати рівень освіти. Зокрема зробити її більш масовим явищем. 100 примірників на той час, а саме таким накладом вийшов «Часослов». Це велика цифра, адже книги були рукописними, і друк «Часослова» став проривом у просвітництво і культуру.
В цей день 1906 року народився український художник та поет – Гординський Святослав Ярославович.
Родом з Коломиї. Навчався у Берлінській академії мистецтв, у паризьких Академії Жульєна і Модерній академії Фернана Леже. У 1931 році повернувся до Львова, де заснував Асоціацію незалежних українських митців (АНУМ). Став редактором її журналу «Мистецтво». Виставлявся на міжнародних виставках у Римі, Берліні, Празі. Видав каталог, який тривалий час був чи не єдиним енциклопедичним довідником про життя і творчість українських митців.
У 1944 році емігрував. У Мюнхені заснував Спілку праці українських образотворчих митців. Згодом переїхав до США, заснував Об’єднання митців-українців в Америці (ОМУА).
