У бібліотеці Сузір’я відбулася подія, яка стала кульмінацією виставки картин художниці Людмили Кобичевої. Виставку планували на літо, але через обставини, пов’язані з особистою втратою мисткині, відкриття відбулося тільки в жовтні.
Кожен відвідувач зміг відчути силу емоцій, яку авторка вклала у свої роботи, особливо в одну з них — картину. Що зображує молоду дівчину в червоній сукні на руїнах харківської школи.
Ця картина має свою зворушливу історію. Влітку 2022 року, після пережитої окупації Харкова, біля розбитої школи випускники танцювали свій останній прощальний танець. Однією з них була Валерія Кобзєва, студентка Харківського університету ім. Каразіна, яка стала випадковою, але символічною героїнею роботи Людмили Кобичевої. Зустріч із нею зворушила кожного, хто був у бібліотеці. Адже насправді сталося диво — життя і мистецтво переплелися в щирому діалозі між поколіннями й долями.
Пані Людмила, яка вклала у цю роботу біль від особистих втрат і гордість за нескорений український дух, без вагань подарувала картину Валерії. Це був щемливий момент, коли художниця розповідала, як творила цю роботу, пригадуючи також свого покійного чоловіка, який сам походив із Харкова. Глядачі не могли стримати сліз, спостерігаючи за цим обміном людяності й любові. У відповідь Валерія показала відео з того пам’ятного дня, коли випускники танцювали серед руїн школи — короткий, але неймовірно потужний кадр, що нагадує про незламність молодого покоління, готового жити й боротися за своє майбутнє. Це був момент, коли присутні відчули особливу єдність — єдність поколінь, міст, душ.
Після зворушливих історій про життя і творчість мисткині, учасники події переглянули фільм про її мистецький шлях. Художниця на знак вдячності передала бібліотеці одну з робіт під назвою «Андріївський узвіз», як символ тісного зв’язку зі своїм улюбленим містом і в пам’ять про теплі миті зустрічі.
Цей захід став фінальним акордом виставки, яку присутні запам’ятають надовго, проте співробітники бібліотеки Сузір’я впевнені, що це лише початок. Вони висловили надію, що ця творча дружба з Людмилою Кобичевою стане новим етапом для бібліотеки, даруючи натхнення й віру в незламну силу мистецтва.
