У межах народознавчого проєкту у публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відбувся пізнавальний та атмосферний захід “Літературні джерела української народної пісні”.
Він присвячений одному з найяскравіших скарбів української культури – народній пісні.
В ЮНЕСКО зібрана дивовижна фонотека народних пісень країн усього світу. У фонді України там знаходиться близько 15,5 тисяч пісень. На другому місці перебуває Італія з кількістю 6 тисяч пісень.
У скарбниці української пісенності – і народні перлини, і твори знаних авторів. Деякі пісні настільки міцно увійшли в народну пам’ять, що часто сприймаються як безіменні. Але за ними стоять конкретні імена.
Під час заходу ми зупинилися лише на десятьох пісенних творах – найвідоміших і найулюбленіших для багатьох із нас. А саме: “Ой у лузі червона калина…”, “Ніч яка місячна, зоряна, ясная”, “Чорнії брови, карії очі”, “Стоїть гора високая”. Також “Дивлюсь я на небо…”, “Їхав козак за Дунай”, “Засвіт встали козаченьки”, “Сонце низенько, вечір близенько”, “Ой під вишнею, під черешнею”, “Гандзя”.
Разом з тим, поговорили про історію їхнього створення. Про відомих і маловідомих авторів слів і мелодій. Саме головне – мали змогу послухати ці пісні у запису. Присутні дізналися про витоки українських пісень, їх зв’язок з літературною традицією та фольклорною спадщиною.
Народна пісня наповнює українців духовною силою, вірою в краще життя, мобілізує на кардинальні зміни та звершення.
