В цей день 1907 року народився Микола Петрович Трублаїні – український письменник та журналіст.
Микола Трублаїні народився 25 квітня в селі Вільшанка, нині Крижопільського району Вінницької області. Через скрутне матеріальне становище батько був змушений вирушити на заробітки до Сибіру, а вихованням хлопця займалися мати й бабуся. Мати працювала вчителькою і часто брала Миколу із собою до школи, де той уже в п’ятирічному віці навчився читати. У 1915 році він вступив до Немирівської гімназії, однак навчання перервалося. У 5 класі він утік на фронт допомагати червоноармійцям. Потрапити на фронт Миколі не вдалося. Він упав із вагона поїзда і травмував ноги. Після одужання повернувся до рідного села, став комсомольським активістом. Організовував хату-читальню, керував сільською самодіяльністю, у шістнадцять років очолив сільбуд.
У 1920–1922 роках Микола Трублаїні навчався в Проскурівському училищі та водночас почав писати для вінницьких газет. Зокрема «Вісті ВУЦВК», де висвітлював життя на селі. Став сількором газети «Червоний край», де в 1924 році з’явилася його перша стаття «День Леніна». У 1925 році редакція журналу «Червоний шлях» направила його на «Всеукраїнські курси журналістики» в Харкові. Після їх закінчення Микола Трублаїні працював у харківській газеті «Вісті» й одночасно навчався на фізико-математичному факультеті Харківського інституту народної освіти.
Взимку 1927 року він як кореспондент вирушив у двомісячну подорож на Далекий Схід. Його репортажі «Листи з далекої подорожі» і «Великим Сибірським шляхом» були надруковані під псевдонімом Гнат Завірюха.
У 1927–1932 роках Микола Трублаїні був членом літературної організації «Молодняк» у Харкові. Сам псевдонім Трублаїні виник після зустрічі з італійськими робітниками. Вони були не в змозі вимовити справжнє прізвище Трублаєвський, спростили його до Трублаїні.
Микола Трублаїні є автором збірок «Вовки женуться за оленями», «Оповідання боцмана», «Берег невідомого острова». Також «Хатина на кризі», «З півночі мчав ураган», «Погонич блакитного кита». Зокрема, повістей «Лахтак», «Мандрівники» та ін.
В цей день 1911 року народилась Віра Сергіївна Роїк – українська вишивальниця та Заслужена майстриня народної творчості України.
Віра Роїк народилася 25 квітня в місті Лубни, в родині художниці-графіка Лідії Еразмівни Сосюрко та залізничного службовця Сергія Онуфрійовича Сосюрка. З 1952 року проживала в Сімферополі.
Майстриня організувала 140 персональних виставок своїх творів під назвою «Український рушничок» у всіх обласних центрах України. Також в Німеччині, Болгарії, Польщі, Туреччині. Брала участь у 287 загальних художніх виставках в СРСР, Україні та за кордоном. Зокрема в Бельгії, Франції, Угорщині, Італії, Монголії, США, Хорватії. Роботи Віри Роїк зберігаються в 43 музеях світу.
Українська вишивальниця заснувала музей декоративного мистецтва народних умільців, салон живопису самодіяльних художників Криму та школу української вишивки в Криму. Вона опанувала близько 300 технік вишивання народів світу. Свої сюжети вигадувала сама, натхненна навколишнім світом, а її творчість вирізнялася лаконічністю кольору, чіткістю малюнка, емоційністю та впливом іконопису.
Віра Роїк була членом Національної спілки художників України та майстрів народної творчості України. Померла 3 жовтня 2010 року. Похована у Сімферополі на цвинтарі «Абдал».
