В цей день своє 95-річчя відзначає Ліна Василівна Костенко – українська поетеса та громадська діячка.
Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві в сім’ї вчителів Василя Григоровича та Зінаїди Юхимівни Костенків. У 1936 році родина переїхала до Києва. З 1937 до 1941 року Ліна Костенко навчалася в школі №100, розташованій у робітничому селищі на Трухановому острові, де тоді жила сім’я. У 1943 році школу разом із селищем було спалено. Цій події поетеса присвятила вірш «Я виросла у Київській Венеції».
Ліна Костенко є авторкою понад 15 поетичних збірок : «Вітрила», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки». Також «Сад нетанучих скульптур», «Річка Геракліта», роману «Записки українського самашедшого». За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» була відзначена Державної премії імені Тараса Шевченка.
Для багатьох українців Ліна Костенко – беззаперечний моральний авторитет, адже за свій вік не заплямувала себе підлими компромісами з жодною владою. Її поезія, її слова – не пустопорожня балаканина демагога у вишиванці – за її словом – позиція, вчинок. Ліна Костенко підписувала в 1965 році лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1966 році під час львівського судилища над братами Горинями кинула їм квіти. Згодом написала лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Робила безліч інших вчинків, які засвідчували її активну громадянську позицію. Після цього вона майже десять років писала «в шухляду», розплачуючись за власну принциповість. Тодішня влада, зрозумівши, що її «не приручити», позбавила права друкувати власні твори, що для поета – майже смерть. Проте вона не злякалася, вистояла.
У 2005 році Ліна Костенко відмовилася (річ нечувана!) від звання Героя України. У липні 2018 року Ліна Костенко підтримала відкритий лист українських діячів культури до ув’язненого в Росії українського режисера Олега Сенцова.
В цей день 1895 року народився Максим Тадейович Рильський – український поет та перекладач.
Народився Максим Рильський в Києві. Його батько, Тадей Рильський, був етнографом, громадським діячем, економістом і публіцистом. Походив із родини польського поміщика Розеслава Теодоровича Рильського та князівни Дарії Трубецької.
Писати Максим Рильський розпочав рано. Перша книжка поезій «На білих островах» вийшла у 1910 році, а остання «Зимові записи» – у 1964 році. Перший його вірш надруковано 1907 року. Першою вже зрілою, що засвідчила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями», яка була написана у 1918 році.
Як і решта неокласиків, Максим Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події й протягом 1920-х років. Він цілковито ізолювався від радянської дійсності. Лише подеколи у відвертій формі чи у вигляді іронічних «відступів» виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери.
Помер Максим Рильський 24 липня 1964 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
