В цей день 29 грудня свій 88 рік народження відзначає Годзяцький Віталій Олексійович – український композитор.
Народився у Києві. Батько був з сім’ї священика, мав музичну освіту, керував церковними хорами Андріївської церкви і Св. Володимирського собору. Мати була піаністкою. Віталій Годзяцький з дитинства ріс в атмосфері музики. Перші музичні твори почав писати ще підлітком.
Закінчив Київську консерваторію по класу композиції Бориса Лятошинського. Викладав музично-теоретичні предмети у Вінницькому музичному училищі, музичних школах Києва. Музичний керівник естрадного ансамблю кінотеатру ім. Довженка (1975–1982).
Віталій Годзяцький належав до «бунтівної п’ятірки» шістдесятників. Там був й Ігор Блажков, Валентин Сильвестров, Леонід Грабовський, Володимир Губа та Віталій Годзяцький. Митці спиралися на експериментальні авангардистські принципи, котрі були досить далекими від музичних зразків соцреалізму. За це музикантів виключили зі Спілки композиторів і затаврували як «апологетів буржуазної ідеології». З часом композитор повернувся від авангарду до романтизму.
В цей день 1858 року народився Лепкий Данило Хомич – український письменник, етнограф, публіцист, священик УГКЦ.
Друкувався в місцевих галицьких газетах, журналах, календарях. Автор повістей з галицького життя, автобіографічної повісті «Селянська дитина». Писав оповідання для дітей: «Святий вечір», «Непослушливий школяр», «Дуб і потік». Досліджував народні обряди і звичаї: «Похоронні звичаї і обряди нашого народу», «Як-то дівчата приворожують женихів». А також «З вірування нашого люду: перелесник, манія, мара», «Дещо про вовкулаків». Мав дружні взаємини з І. Франком, В. Гнатюком, М. Павликом, І. Трушем.
Був священиком у різних селах Галичини, з 1900 року – у Старому Самборі, де в 1901-му організував кредитне товариство. Керував філією товариства «Просвіта» тощо. Друкувався в місцевих галицьких газетах, журналах, календарях.
Помер 20 березня 1912 року у Старому Самборі.
В цей день 29 грудня 1982 року помер Лісовський Роберт Антонович – український художник, послідовник Михайла Бойчука і Георгія Нарбута.
Народився в м. Кам’янське на Дніпропетровщині. Професійну освіту отримав у Миргородській художньо-промисловій школі ім. М. Гоголя, майстерні Миколи Мурашка в Києві. В Українській державній академії мистецтв під керівництвом Г. Нарбута та М. Бойчука. 1919 року був художником-декоратором вистави «Ромео і Джульєтта» у «Молодому театрі» Леся Курбаса.
У 1920 році оселився у Львові, співпрацював з Гуртком діячів українського мистецтва, працював оформлювачем книжкових видань. Зокрема, ілюстрував третє видання збірки поезій Павла Тичини «Сонячні кларнети». У 1927 р. Роберт Лісовський закінчив Берлінську академію мистецтв. Між 1929 та 1945 роками був професором графіки Української студії пластичного мистецтва в Празі. Після війни Лісовський мешкає в Італії, Великій Британії (де певний час очолював місцевий Союз українців), Швейцарії. Саме Лісовському належить авторство на емблему ОУН «Тризуб з мечем» й низку українських шрифтів. Вони й сьогодні, в комп’ютерну еру, залишаються доволі популярними.
