26 грудня 1898 року народився Плужник Євген Павлович – український поет, драматург, перекладач зі східної Слобожанщини.
Один з представників розстріляного відродження, жертва сталінського терору. З 1920 року навчався у Київському зоотехнічному інституті, в якому працював чоловік його сестри. Навчання покинув, щоб стати актором. З 1921 року поет навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка. Попри успіхи в інституті він змушений покинути навчання через туберкульоз. З 1924 року стає активним учасником організації «Ланка».
У 1926 році хвороба загострилася, однак поет вижив («Ти знаєш, якщо дуже захотіти, можна і не вмерти…»). Лікування проходив у Ворзелі. Відтоді двічі на рік — в Криму або на Кавказі. З 1923 року Євген працював у редакціях перекладачем, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші.
4 грудня 1934 року заарештований НКВС. Звинувачений у належності до так званої націоналістичної терористичної організації. У березні 1935 року виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г. Епіком, М. Кулішем. А також з В. Підмогильним, О. Ковінькою та іншими засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув’язнення на Соловках, де він помер від туберкульозу. Його останніми словами була фраза «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Похований на табірному кладовищі. Могила не збереглася.
В цей день 26 грудня свій 87 рік народження відзначає Бабенко Алла Григорівна – країнська театральна режисерка та акторка.
Народна артистка України (1997), лауреатка премії імені Володимира Блавацького Національної спілки театральних діячів України. Основне місце роботи — Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької.
Закінчила Львівський державний університет ім. І. Франка (філологія). А також паралельно акторську студію при Львівському академічному українському драмтеатрі ім. М. Заньковецької.
Працювала артисткою Львівського театру юного глядача ім. М. Горького та Липецького драматичного театру. Режисеркою Казанського великого драматичного театру ім. В. Качалова. З 1977 — режисерка-постановниця Львівського академічного українського драмтеатру ім. М. Заньковецької.
В цей день 1924 року помер Тарковський Олександр Карлович – український поет, прозаїк, журналіст, громадський діяч.
Його вихованням займалася старша сестра Надія Карлівна Тарковська, яка 1870 року стала дружиною Івана Карпенка-Карого. Хутір біля с. Миколаївки, де народився Олександр Карлович і який згодом увійшов до історії української літератури як хутір «Надія». Був шлюбним посагом Тарковської.
У юності перебував під сильним духовним впливом чоловіка сестри — Івана Тобілевича (Карпенка-Карого). Навчаючись на юридичному факультеті Харківського університету, вступив до партії «Народна Воля». Писав вірші, організовував аматорські вистави. Крім української, знав ще 9 мов (давньогрецьку, латину, іврит, французьку, німецьку, англійську, італійську, польську, сербську).
