23 січня – день пам’яті Миколи Леонтовича – українського композитора, хорового диригента, музично-громадського діяча та збирача музикального фольклору.
Автор знаменитих обробок класичних творів для хору, українських народних пісень (понад 150, у т.ч. знаменитого «Щедрика»). А також опери «На русалчин Великдень» (її закінчив, відредагував та оркестрував Мирослав Скорик).
Народився Микола Леонтович на Поділлі, у селі Монастирок. Його батько був священником, людиною освіченою, музикальною. Мати гарно співала. У родині Леонтовичів завжди звучала музика. Хлопчик не лише співав, а й диригував своєрідним хором, що складався з брата та сестер. Проте батьки готували Миколу у священники.
Після закінчення Шаргородської бурси він навчався у Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Не маючи можливостей навчатися у спеціальному музичному закладі, він займається самоосвітою. Студіює музичні підручники, опановує гру на скрипці, фортепіано, знайомиться з творами світової музичної класики.
З 1898 року, після закінчення семінарії, він працює вчителем сільської школи в Чукові, де організовує хор, оркестр, залучаючи туди учнів. На власні кошти купує інструменти. Саме тоді Леонтович склав свою «Першу збірку пісень з Поділля» та працював над «Другою збіркою пісень з Поділля». Вона стала першим його виданням, що було надруковане. У вільні від роботи літні місяці 1903-1904 рр. займався у навчальних класах Петербурзької придворної співацької капели.
Восени 1904 року Леонтович став викладачем співів у школі на станції Гришине, що на Донеччині. Там він заснував хор, з яким виступав у різних містах та селах цього краю. Згодом Леонтович переїхав до Тульчина (Поділля), де також учителював, займався хоровою справою, композицією.
Життя композитора трагічно обірвалося в ніч з 22 на 23 січня 1921 року. Повертаючись додому, Микола Дмитрович завернув у село Марківці, щоб провідати свого батька, який служив там священником. І саме у батьківському домі його на світанку застрелив агент Гайсинської повітової ЧК.
В цей день 1891 року народився Тичина Павло Григорович – український поет, перекладач та публіцист.
Творчий шлях поета – одного з найбільш знаних українських поетів XX століття – припав на складний період української історії. Комуністичний режим, який уже на початку 30-х років унеможливив вільний розвиток літератури, наклав свій відбиток і на творчість митця. Натомість справжньою класикою української лірики стала рання творчість Тичини – це поезії написані в 1907-1929 роках. Вони увійшли до книжок «Сонячні кларнети», «Плуг», «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Вітер з України».
В цей день 1883 року народився Донець Михайло Іванович – оперний співак (бас), соліст Київського театру опери та балету.
У пореволюційні роки Донець став одним з найактивніших фундаторів українського оперного театру. Йому першому серед оперних співаків республіки було надано почесне звання Заслуженого артиста. 1930 року – Народного артиста України. За своє творче життя він досконало оволодів 134-ма партіями басового репертуару. У 1930-х роках він здійснив великі концертні поїздки, зокрема Уралом, Сибіром, Далеким Сходом.
