В цей день 1933 року народився Мокренко Анатолій Юрійович – український оперний співак.
1956 року закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю гірничий інженер-технолог. У 1963 — Київську консерваторію (вечірнє відділення, клас вокалу Миколи Зубарєва та Олександра Гродзинського). У 1963 – 1968 роках — соліст оперної студії Київської консерваторії. З 1965 викладав у Київській консерваторії (з 1985 — професор). З 1968 — соліст Київського оперного театру.
Мокренко Анатолій Юрійович — один з фундаторів і активний член Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. У 1991 – 1999 — генеральний директор і художній керівник Національної опери України імені Тараса Шевченка. В часи керівництва Анатолія Мокренка Національний академічний театр опери та балету України починає втрачати традицію виконання опер західноєвропейських авторів. Це стало причиною критики з боку М. Стріхи. Згодом і колективного звернення науковців до міністра культури, молоді та спорту України Володимира Бородянського.
Помер Мокренко Анатолій Юрійович 24 березня 2020 року у віці 87 років у Києві. Був похований 26 березня на Звіринецькому кладовищі.
В цей день свій 61 рік життя відзначає Корчинський Дмитро Олександрович – український письменник, громадський діяч та філософ.
Дмитро Корчинський відомий своїми п’єсами, прозою та радикальною громадянською позицією. Є учасником численних збройних конфліктів за межами України.
Корчинський є автором ряду філософсько-політологічних есе та посібників. Зокрема посібника із сучасної політології «Війна у натовпі» та «Авторитарна альтернатива». Після виходу посібника «Авторитарна альтернатива» у 1998 році Інститут проблем регіональної політики рекомендував цей посібник студентам та викладачам університетів. А також держслужбовцям, та курсантам та офіцерам Збройних Сил України. Корчинський є автором поетичної збірки «Філософія смути» та прозово-поетичного кобзаря «Революція от кутюр». Окрім поезії, Корчинський є знаним українським романістом та драматургом. Він є автором романів «Сяючий шлях» (2016), «Естетика жебрацтва» (2018), «Прочани вночі» (2019). А також «Протоколи загублених снів», п’єс «Посттравматична рапсодія», «Віденська кава».
В цей день 1990 року народився Кривцов Максим Олександрович – український поет, фотограф, громадський діяч.
Молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно).
Його батько був продавцем преси, мати — шкільним бібліотекарем. Навчався в Рівненських загальноосвітніх школах № 23 та № 28. Орієнтовно 10 років займався плаванням. Закінчив технікум технологій і дизайну міста Рівного за спеціальністю «Виробництво нетканих текстильних матеріалів».
Учасник Революції гідності. Від 2014 — на фронті як доброволець. Учасник АТО/ООС. Після демобілізації: контент-менеджер Центру реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ». Також працював копірайтером у Veteran Hub.
Пісні на поезії Максима виконує український гурт «Yurcash». 2023 року видав авторську збірку поезій «Вірші з бійниці». Її було визнано однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН. Максим Кривцов є оператором двох короткометражних фільмів «Перемир’я» та «Буду повертатись», що були зняті в Пісках Донецької області у 2015 році.
