9 січня 1924 року народився Параджанов Сергій Йосипович – український та вірменський кінорежисер, сценарист, композитор.
Один із представників хвилі українського поетичного кіно.
Сергій Параджанов народився в Тбілісі. Три країни називають його своїм – Вірменія, Грузія та Україна. В цих країнах (тоді ще республіках) Параджанов жив і творив. Де б він не був і не жив – всюди знаходив джерела натхнення і з неперевершеним артистизмом втілював у життя власні ідеї. Для нього не було високого і низького, адже це «низьке» він завжди умів підняти до рівня високого – унікальна риса.
Хто зміг розкрити геніальну (високу) прозу Коцюбинського так, як це зробив Параджанов? Тонко відчути українськість, вишукано показати гуцульський світ, розкрити таємницю гуцульської душі, таємницю людських стосунків? Параджанов. Або, згадайте його «Ашик-Керіба» чи «Колір граната». Параджанов міг зі шматків розбитих тарілок, котрі викидали на смітник, та з іншого непотребу і мотлоху зробити дивовижної краси речі. Декілька разів виставку робіт Параджанова привозив до Києва музей митця в Єревані, і то було незабутнє враження.
Лише Параджанов міг спостерігати за мухою, що потрапила в цукровий сироп. Потім з ентузіазмом розповідати про це, як про щось неймовірно грандіозне й захоплююче. І це було набагато цікавіше слухати, аніж майстер-класи багатьох тодішніх «знаних» режисерів. Параджанов був абсолютно вільною людиною. Тому він був своїм і серед інтелектуалів, і серед простих селян-гуцулів, і серед зеків. Чужим він був лише для тих, кого його свобода лякала, подразнювала, непокоїла. Для тих, хто на підсвідомому рівні відчував загрозу власному упорядкованому світу. Тому якось дивно поряд з ім’ям Параджанова читати регалії: «народний артист України» чи ще щось у такому роді. Звісно, народний. Але чи може бути щось суттєвішим за талант і просто звання художника?
В цей день 1921 року народився Горлач Степан Андрійович – український письменник, який працював у Канаді.
Народився на Мелітопольщині в селянській родині. У 33-му батька заарештовували як куркуля, подальша його доля невідома. Мати з чотирма дітьми дивом вижили в часи Голодомору.
Пізніше Степан жив у Ялті в родині батькового брата. У 1941 р. був мобілізований, 1942 р. потрапив у полон, згодом перебував у таборах для переміщених осіб в Австрії. Звідти виїхав до Канади, вищу освіту здобув у Торонтському університеті, учителював. Протягом декількох років Степан Горлач був куратором Бібліотеки канадсько-українського центру на Донеччині.
Горлач увійшов у літературу романом «Богдар». Події роману відбуваються у 30-х роках на батьківщині автора. В ті роки більшовики вирішили загнати селян в новітнє рабство-колгоспи. Описані картини голодомору вражають глибокою реалістичністю і достовірністю деталей. Своєрідним продовженням твору «Богдар» стала повість «Могута».
