В цей день 1881 року народилась Марія Омелянівна Ленерт – українська поетеса та освітянка.
Марія Ленерт народилася в сім’ї лісничого в селі Білі Ослави, що нині входить до Надвірнянського району Івано-Франківської області. По матері вона була українкою, а по батькові — німкенею. З раннього віку виявляла потяг до літератури та поезії. Свої перші вірші почала писати у 13 років.
У 1900 році Марія Ленерт екстерном успішно склала іспити в учительській семінарії у Львові. Здобула диплом, що давав право викладати у школі. Відтоді присвятила 40 років педагогічній роботі в селах Прикарпаття і Закарпаття. Також десятки років літературній діяльності.
Друкувати вірші Марійка Підгірянка почала з 1904 року в періодичних виданнях. Перша збірка поезій «Відгуки душі» вийшла у 1908 році. Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей. Основні мотиви віршів Марійки Підгірянки до 1939 року – мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовувала фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні. Працювала Марійка Підгірянка і в жанрі поеми.
Досить своєрідною є поема «Мати-страдниця», написана у 1919 році. Події твору – одна зі сторінок життя західноукраїнських вигнанців під час Першої світової війни. Коли тисячі галичан померло в концентраційних таборах від голоду та епідемій. Композиційним обрамленням поеми є «Вступ» і своєрідний епілог. Сповідь страдниці становлять 12 пісень, поданих у вигляді голосінь. У 1962 вірші авторки увійшли до колективної збірки «Гірські квіти», що вийшла друком в Ужгороді.
У радянські часи за життя Марійки Підгірянки її книги не видавалися. Окремі вірші з’являлися лише в журналах. Потім у видавництвах Львова та Києва вийшли друком маленькі збірки для дітей: «Безкінечні казочки», «Грай, бджілко», «Ростіть великі», «Школярики йдуть».
В цей день 1841 року народилась Марія Степанівна Вольвач – українська поетеса та письменниця.
Народилася 29 березня 1841 року в селі Черемушна, яке було розташоване за 15 кілометрів від повітового центру – містечка Валки Харківської губернії. Нині це село входить до Богодухівського району Харківської області. Походила Марія Вольвач з родини сільського писаря Степана Вольвача, який належав до заможного козацького роду.
Наймитуючи, Марія Вольвач поступово, самотужки здобувала знання. Згодом почала подумки складати вірші й тримати їх у пам’яті, бо писати не вміла. Після знайомства з українським істориком професором Дмитром Багалієм – навчилася в нього письма. Професор високо оцінив талант дівчини, ввів її в культурне середовище Харкова та сприяв публікації перших творів.
У 1887 році Марія Вольвач дебютує в харківському альманасі «Складка». Потім вийшло гумористичне оповідання «Кажи жінці правду, та не всю» і «Казка про таємні слова». Високу оцінку творчості Марії Вольвач дав Микола Сумцов, а Іван Франко надрукував у «Літературно-науковому віснику» НТШ її поезії та мемуари.
У 1893 році виходить перша збірка творів Марусі Вольвачівни (творчий псевдонім поетеси) – «Казка про таємні слова». У 1896 році, у Харкові, – збірка поезій та оповідань «Пісні і розмови Валківської селянки Марусі Вольвачівни».
