В цей день 1936 року народився Олег Федорович Чорногуз – український письменник та журналіст.
Олег Чорногуз народився 15 квітня в селі Іванів Калинівського району Вінницької області. Походив з української родини. Батько – Федір Данилович, лікар-ветеринар, мати – Оксана Андріївна, домогосподарка.
Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Свою творчу діяльність розпочав у районній пресі Вінниччини. Працював завідувачем відділу листів Погребищенської районної газети. Згодом – у газеті «Вінницька правда» та журналі «Перець», де очолював відділ фейлетонів. У 1983–1986 роках був директором видавництва «Радянський письменник» та керував редакцією прози.
Олег Чорногуз – автор численних книжок сатири, гумору, публіцистики, дитячої літератури й поезії. Серед них: «Моральна підтримка», «Сіамський слон», «Сповідь старого холостяка», «Українські кентаври», «Рабів на бал не запрошують». Також «Притча казка про козака Нетака», «Дорога до України».
Також Олег Чорногуз написав низку романів, серед яких: «Аристократ із Вапнярки», «Претенденти на папаху», «Вавилон на Гудзоні». Зокрема, «Примхи долі», «Гроші з неба» та «Притулок для блазнів». Його «Твори» видані у 2, 7 та 15 томах. Написав кіноповість «Смерть без милосердя» та кілька п’єс, зокрема драму «Пектораль», присвячену Георгію Гонгадзе.
Твори Олега Чорногуза перекладені на 22 мови. Серед перекладачів – Рома Франко і Марта Олійник, Віктор Паюк. Його тексти публікувалися у 24 країнах світу.
В цей день 1844 року народився Теофіл Дорофійович Копистинський – український художник та портретист.
Теофіл Копистинський народився 15 квітня 1844 року в Перемишлі. З 1868 до 1871 року навчався у Краківській школі малювання і живопису. У 1872 році – у Віденській академії образотворчих мистецтв.
У 1873 році переїхав до Львова, де активно долучився до мистецького життя міста. Брав участь у виставках товариства прихильників красних мистецтв, ілюстрував журнал «Дзвінок». Водночас Теофіл Копистинський розпочав тісну співпрацю зі Ставропігійським інститутом: реставрував ікони, займався церковним розписом, готував виставки.
У 1870–1880 роках художник створив цілу галерею портретів на замовлення Ради Ставропігійського інституту. Серед його робіт – портрети Петра Могили, Петра Конашевича-Сагайдачного, Костянтина Острозького. Також портрети сучасників, пов’язаних із діяльністю інституту.
Більшість робіт Теофіла Копистинського збереглася до сьогодні. Після 1939 року частина колекції Ставропігійського інституту була передана до Львівського історичного музею та Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.
