В столиці Азербайджану в українському кафе “Солоха” відбувся літературний вечір. Він був присвячений памʼяті видатного українського перекладача азербайджанської літератури, поета Миколи Мірошниченка.
Ініціаторами заходу виступили співзасновниця Українсько-Тюркського Центру Марина Гончарук та голова Спілки українок Азербайджану Лідія Алієва-Шестак.
Літературний вечір відбувся за підтримки народного депутата України Сергія Нагорняка. За його словами, сьогодні важливо утверджувати культуру памʼяті у двосторонніх відносинах. Це покращить розуміння цінностей наших народів та сприятиме популяризації української культури та літератури в Баку.
Захід відкрив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Азербайджані Юрій Гусєв.
Дипломат зазначив, що культурні взаємини між нашими країнами мають глибокі корені. Окрім того, проєкти, що спрямовані на їх розвиток, є важливими для актуалізації спільних сторінок історії.
За словами модераторки заходу Марини Гончарук, Миколу Мірошниченка, як і багатьох видатних поетів, за радянських часів звинувачували у «націоналізмі» та не дозволяли публікуватися.
Тоді за порадою друзів він вирішив піти у перекладацьку справу. Він був неймовірно здібним і талановитим. Тюркські мови опанував здебільшого самостійно. Знав азербайджанську, турецьку, старотурецьку та кримськотатарську, проте два роки вдосконалював свої знання в Бакинському державному університеті. Він на високому рівні опанував не лише азербайджанську мову, але й глибоко досліджував літературу, культуру, історію Азербайджану, тонко розумів особливості менталітету азербайджанців. Понад тридцять років життя присвятив перекладу літератури древнього тюркського народу. А вінцем його роботи, крім багатьох інших книг, є двотомна Антологія азербайджанської поезії. Вона й по сьогодні залишається головним зібранням високохудожніх перекладів азербайджанської літератури українською мовою.
А його найближчим азербайджанським другом був найвидатніший перекладач української літератури серед представників цього народу, єдиний, хто перекладав нашу літературу з оригіналу — Аббас Абдулла. Він два роки жив в українській столиці, вдосконалював свої знання з української мови та літератури в Інституті літератури в Києві, згодом перекладав Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана Драча та інших. Досліджував двосторонні культурні звʼязки, діяльність товариства «Просвіта» в Баку на початку минулого століття та багато інших важливих питань українсько-азербайджанських відносин. Також був видатним поетом, державним і політичним діячем та дипломатом.
Як зазначає голова Спілки українок Азербайджану Лідія Алієва-Шестак, такими вечорами пам’яті ми не лише віддаємо шану видатним діячам культури, а й сприяємо збереженню їхньої творчої спадщини для майбутніх поколінь.
«Про цих двох видатних перекладачів та дослідників української та азербайджанської літератури, зізнаюся чесно, дізналася завдяки Марині Гончарук кілька років тому. З того часу я із задоволенням вивчаю їхню творчість і надихаюся цими людьми, які зробили величезний внесок у літературу як Азербайджану, так і України. Коли знайомишся з творчістю таких людей, насамперед замислюєшся про те, як вони, не маючи сучасних можливостей інтернету та зв’язку, залишили після себе таку багату культурну спадщину. Безумовно, вони мали енциклопедичні знання. Їхня творчість неймовірно мотивує і є яскравим прикладом культурної дипломатії, яка особливо важлива в ці непрості часи для України. Подібні заходи сприяють зміцненню українсько-азербайджанської дружби та підтримці один одного», — зазначає Лідія Алієва-Шестак.
