6 січня 1938 року народився Стус Василь Семенович – український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк.
Один із найактивніших представників українського дисидентського руху.
Народився Василь Стус на Вінниччині, але дитинство і юність минули на Донеччині. Навчався в Донецькому педагогічному інституті (нині Донецький університет), трохи вчителював на Кіровоградщині, потім – армія.
Під час навчання і служби став писати вірші. Його перші публікації з’явилися в 1959 році в «Літературній Україні». Напутнє слово до них написав Андрій Малишко. Восени 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка Академії наук УРСР. У вересні 1965 року під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом. А також Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції. Це стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час.
За участь у цій акції його відрахували з аспірантури, за ним почало стежити КДБ. Попри схвальні рецензії на його поезії, ані перша («Круговерть»), ані друга («Зимові дерева») Стусові збірки так і не були надруковані. У січні 1972 року його вперше заарештували. Впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. Більшість віршів, що Стус писав у таборі, вилучалися і знищувались, лише деякі потрапили на волю через листи до дружини.
Після повернення восени 1979 року до Києва він приєднався до гельсінської правозахисної спілки. Попри те, що його здоров’я було підірване, Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі. Спочатку формувальником II-го розряду ливарного цеху на заводі ім. Паризької комуни. А після цього і до другого арешту – в цеху №5 промислового об’єднання «Укрвзуттєпром» фабрики взуття «Спорт».
6 січня 1938 року народилась Шепітько Лариса Юхимівна – кінорежисерка, сценаристка. Акторка українського походження.
Народилася в Бахмуті Донецької області. Після закінчення середньої школи у Львові вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії на режисерський факультет. Ще в студентські роки знялася в кількох фільмах як акторка, в тому числі – в «Поемі про море» О. Довженко.
Перший повнометражний фільм Лариси Шепітько – дипломна робота «Спека» за повістю Чингіза Айтматова. Був відзначений премією за дебют на МКФ у Карлових Варах. Але популярність Шепітько приніс її другий фільм – «Крила».
