В цей день 20 грудня 1974 року народився Сліпак Василь Ярославович – відомий український оперний співак. Соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник Революції гідності.
Народився у Львові. Все Василеве життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели «Дударик». Співав там до 1994 року. Разом з капелчанами виступав на провідних концертних майданчиках як України так і світу. Національна опера України, Національна філармонія, Карнегі-Хол, собор Паризької Богоматері концертні зали Канади та іних країн.
Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проектах. У 1997 році успішно подолав конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Майже двадцять років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі Святої Трійці в м. Ліоні (Франція). Найулюбленішою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст». Саме звідси з’явився і позивний «Міф», з яким Василь Сліпак воював на передовій. Але його улюбленою піснею була ніжна і лірична «Місяць на небі…».
Був відомий своєю волонтерською діяльністю, численними справами в царині доброчинності. Ще на початку 90-х, відразу після проголошення незалежності, Василь Сліпак із братом Орестом стали активними учасниками громадських ініціатив. Вони були серед перших, хто долучився до руху «Віра і світло», підтримуючи людей із особливими потребами. Під час Революції гідності мав контракт в Опері, і не міг вилетіли до Києва. Втім, став активним учасником всього, що відбувалося в діаспорі. Підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші. А також влаштовував благодійні концерти.
Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію «Fraternité Ukrainienne/Українське братство». Допомагав українським захисникам, познайомився з вояками Добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Згодом сам долучився до них. «Я пропустив Майдан, але війну не пропущу», – сказав Василь.
В цей день 20 грудня 1868 року виникла культурно-освітня громадська організація «Просвіта».
Основним завданням товариства стало сприяння просвіті українського народу в культурному, національно-політичному та економічному напрямках.
На початку 1890-х рр. «Просвіта» отримала можливість відкривати власні читальні. У 1914 році читальні діяли у 75% українських населених пунктах Галичини. В 1939 році мережею філій та читалень «Просвіти» було охоплено 85% західноукраїнських земель. За 60 років «Просвіта» видала близько 1000 назв видань (серед них і підручники). Поклавши собі за мету поліпшити матеріальний рівень життя українців, як необхідну умову їх культурного розвитку. «Просвіта» заснувала при читальнях крамниці, кооперативи, молочарні, ощадно-позичкові каси. Для здібної молоді товариство призначило стипендії та влаштовувало стажування в Європі. Освітні товариства за прикладом галицького і під назвою «Просвіта» після 1905 року з’явилися в Одесі, Миколаєві. А також в Кам’янці-Подільському, Житомирі, Чернігові, Мелітополі та інших містах України.
