5 грудня 1878 року народився Олександр Олесь – український поет, драматург, представник символізму.
Його називали «українським Гейне» і «українським Надсоном». Понад вісімдесят композиторів – українських, чеських, французьких – клали його вірші на музику. Його успіх перед Першою світовою війною був колосальним. Згодом, після буремних подій Української революції, коли чимало українців роз’їхались по світах, він залишався таким же значущим.
Сам Олександр Олесь жодним чином не претендував на звання «високочолого пророка» чи «володаря дум». Його цілком влаштовувала любов гімназистів і телефоністок. «Популярність, – писав Олесь у листі до відомого мецената Євгена Чикаленка, – се зайва річ і не потрібна. Роздути все можна, але роздуте завжди лопається».
Микола Зеров у 1920 роках закидав Олесеві, що той, мовляв, «весь ніби зроблений був по мірці тодішнього масового читача». Втім, як виявилося, скептик Зеров помилявся. Читач (чи, радше, слухач) Олеся не перевівся й до сьогодні.
В цей день 5 грудня 1931 року народився Тютюнник Григір Михайлович – український письменник-прозаїк, перекладач, педагог.
Брат Григорія Тютюнника. Автор збірок оповідань «Зав’язь», «Деревій», «Батьківські пороги», «Коріння»; книжок для дітей.
Народився Григір Тютюнник в селі Шилівка на Полтавщині в селянській родині. У 1933 році родина Григора Тютюнника опухла з голоду, а дід по матері помер. «Я в цей час – тоді мені було півтора року – перестав ходити, сміятись і балакати», – згадував письменник.
У 1937 році його батька арештували, як «ворога народу». Після закінчення п’ятого класу Григір пішов у ремісниче училище в Зінькові. «Щоб мати якусь одежину і 700 грамів хліба на день. Вони, оті 700 грамів, і врятували нас із мамою у 47-му», – писав він.
Закінчив факультет російської філології Харківського університету. Своє перше оповідання «В сумерках» надрукував у 1961 році в московському журналі «Крестьянка».
Писати українською мовою почав під впливом старшого брата, автора роману «Вир» Григорія Тютюнника. Вперше оповідання й новели письменника без так званих «купюр» вийшли друком лише на початку 2000-х років. Академічного видання творів Григора Тютюнника – лауреата Національної премії Тараса Шевченка і премії імені Лесі Українки, нема й по сьогодні.
