27 вересня 1983 року помер український письменник, драматург, педагог та фольклорист — Стельмах Михайло Панасович.
Писав у стилі соцреалізму. Починав з віршів, але від 1940-х віддавав перевагу прозі. Автор поетичних книжок для дітей. Одним із перших у післявоєнній художній літературі порушив проблему Голоду 1932—1933 років та боротьби ОУН-УПА проти СРСР. Як поет друкувався з 1936 року. У 1941 році з’явилася перша поетична збірка «Добрий ранок». У роки війни вийшли збірки «За ясні зорі», «Провесінь». Поезію Стельмаха відзначає глибокий ліризм, пісенність, емоційність, вплив фольклору, багатогранність тематики.
Проза Стельмаха — типовий зразок літератури соцреалізму, з властивим йому кожночасним пристосуванням до партійної лінії й так званого «прикрашення» радянської дійсності, від якого не вільні твори Стельмаха посталінської доби.
В цей день 1872 року народився Світлицький Григорій Петрович — український художник, професор, музикант, скрипаль та композитор.
Світлицькому притаманний малюнок дрібними роздільними мазками, наближений до французьких пуантилістів. Робота у храмах, релігійний живопис займають велику частину життя художника. Відомо, що Григорій Петрович розписував стіни Хрестовоздвиженської церкви на Подолі в Києві.
Як зазначає Ігор Шаров, Григорія Світлицького називали «Поетом місячних ночей», а ще тонким ліриком, творам якого притаманні мелодійне звучання, особлива музична виразність. Одна з найвишуканіших та найпоетичніших картин художника — «Хата в місячну ніч». Сутінки ще тільки опускаються на село, день ще не згас і цей швидкоплинний перехід від дня до ночі талановито показано на картині.
В цей день 1895 року народився український поет та перекладач — Кобилянський Володимир Олександрович.
Від 1913 року Кобилянський жив у Києві. 1919 року працював у Головній книжковій палаті в Києві. Співпрацював з Павлом Тичиною та Дмитром Загулом у Всеукраїнському державному видавництві України. Помер від епідемічного висипного тифу під час окупації Києва військами Денікіна. Поховано на Байковому кладовищі. Могилу відроджено 1989 року.
У 1947 р. Боровий був заарештований «за антирадянську агітацію та буржуазний націоналізм». Десятирічне покарання відбував на Крайній Півночі Росії, у метанових шахтах Каєркана. У Спілці українських письменників з 1965 року. У 1973 р. його було виключено з лав СПУ, після чого друкувався в періодиці під іменем В. Рибальченко.
Автор поетичних збірок «Березнева земля», «Розмова з флейтою», «Жито — життя», «Зелений парус літа», «Багряне серце землі» та ін.
